Сторінка психолога

Консультація

https://drive.google.com/drive/folders/1vjF3WR5mfmfajKKgQdczp7Z0_ZvAGJsj

Уяви, що за плечима у тебе є сумка чи рюкзачок, у якому лежить усе, щоб відчувати себе енергійним та в ресурсі.

Візьми аркуш паперу і випиши ті речі та відчуття, які лежать у твоїй торбинці.

Дай собі відповіді на питання:

Що лежить там?

Хто збирав цей багаж?

Що в ньому твоє?

Що там не твоє?

Може, від чогось треба відмовитися чи, навпаки, щось додати?

Наскільки тобі легко чи важко нести цей багаж?

Після того, як ти даси відповіді на ці запитання, намалюй усе те, що лежить у твоєму рюкзачку.

коли ти лише думаєш над тим, що лежить у твоїй торбинці;

коли бачиш усі ці речі намальованими на папері.

Психолог на звʼязку

Консультація

Адаптація дитини до дитячого садка

https://drive.google.com/drive/folders/15kYsW_eJy7QyT-6MJwru1yYDnduKYbJh

Зимова пальчикова гімнастика

Інформаційна пам’ятка

Абетка боротьби зі стресом

Інформаційна пам’ятка

“Коло мого контролю.”

Коло контролю – це те, що напряму залежить від вас, чим ви керуєте, за що несете відповідальність. Сюди входить те, що ви маєте змогу контролювати.

▫️ Час від часу багато людей беруть на себе зайве. Чи знайома вам думка: “Я так зробив/ла, а вони тепер будуть вважати мене поганим/ою”? Якщо так, то слід зазначити, що ви не можете керувати думками та ставленням інших, тому це не входить до кола вашого контролю.

▫️ Ви можете чинити як найбільш порядна та добра людина, проте якщо хтось вирішив зневажати вас, через якісь власні переконання, то вони це зроблять, незалежно від ваших старань.

🔍 Отже, пропонуємо до вашої уваги короткий перелік того, що входить та перебуває поза зоною вашого контролю. Цей список не є вичерпним, але може послужити орієнтиром для роздумів.

📎 І пам’ятайте, що зовнішні обставини, слова інших, погодні умови – це не ваша відповідальність.

#ПроективнийТест

#МентальнеЗдоров’я

Казковий тест на внутрішні бажання і підсвідомі страхи

https://drive.google.com/file/d/1OVrKL37Gf0LYewYvMY1MoBAf9O6BUjen/view?usp=sharing

#ІнтерактивнийКалендарВікторина

Вікторина новорічна, можна наряджати ялиночку разом з дітьми але питання для дорослих.

https://view.genially.com/656848b5caee0c00156020f6/interactive-content-kalendarviktorina

#ЧекЛист

https://drive.google.com/drive/folders/12NlEwW_NSYreI_qW4L5fPlVf5f2YStLM?usp=sharing

Батьківство без стереотипів

https://drive.google.com/drive/folders/1aGh_Sw08kaaRF8DtYin76D4Zz-eFvhXT

Ви помічаєте зміни у поведінці своєї дитини, якій майже, чи вже, 3 роки?

“Я-сам!” – кричить мацьопа, коли ви хочете допомогти одягнутися на прогулянку, або прибрати зайві іграшки. Адже, ви впевнені, що без вас вона не справиться так швидко та якісно як потрібно.

А ще, проявляються незвична імпульсивність, нетерплячість, бажання, які слід виконувати вже і негайно дорослим, часом фізична агресія і впертість, втрата дитячої безпосередності.

Криза 3-річного віку – вважається однією з найбільших вікових криз в житті людини (разом з кризою підліткового віку). Про розвиток дитини до 3-х років, читайте з нашої попередньої статті.

Чому існує криза 3-х років, як вона проявляється і як допомогти дитині її подолати без стресу, в тому числі і для батьків, читайте далі.

Дякуємо автору за зображення.

Пам’ятаєте себе в 3-річному віці? Хіба фрагменти, ті, спогади, які найбільше вразили та осіли в пам’яті. Пам’ять дитини в цьому віці – це її інтерес, вона найчастіше запам’ятовує тільки те, що її вразило. Мовлення – активно формується. В дитини збільшується словниковий запас, вона наслідує, копіює вирази дорослих, сприймає всі слова буквально, тому, слід бути обережним у висловлюваннях та пояснювати.

Зазвичай, у 3 роки, дитина стає ініціатором контактів з дорослими на мовленнєвому рівні. Сама починає розмову, питається, вчиться налагоджувати контакт. Звісно, на рівні, властивому її віку, але це важлива особливість росту дитини. Якщо ви цього не помічаєте? Не страшно, в кожного, це відбувається по-різному.

Основне новоутворення віку (властивість, що з’являється внаслідок переходу від одного вікового етапу до іншого) – виділення власного Я, здатність відрізняти себе з-поміж інших людей, усвідомлення себе як окремої людини – словесно, це проявляється у “Я-сам”.

Це час, коли формується новий тип зв’язків між дитиною та дорослими. Дитина стає активнішою, ініціативнішою та самостійнішою. Оскільки, дорослі, за звичкою, зберігають попередній тип стосунків з дитиною, і обмежують її самостійність, отримують у відповідь активний опір, всіма можливими способами, які відомі дитині. Звісно, батьки звикли, що дитина може спокійно перебирати конструктор та бавитися іграшками, і ось одного разу, вона не просто грається, а починає експериментувати, наприклад, кидається іграшками, ламає тощо, все це для того, щоб дослідити. Дитина розуміє, що про іграшку можна дізнатися більше, дослідивши її зсередини. Дитина починає розуміти, що вона окрема одиниця і може робити щось сама.

Слід зрозуміти, що дитина переросла попередній тип стосунків, в неї з’явилася власна внутрішня позиція, помітна мотивація у діях, вона потребує змін, тому “голосно” про це заявляє, дорослі називають це – вередуванням, а дитина сигналізує як вміє. Про такий прояв як вередування більше дізнайтеся з іншої статті нашого блогу.

Як розпізнати кризу 3-х років:

1. Негативізм (відмова) – негативна реакція на прохання дорослого – мотив зробити навпаки. Можемо спостерігати певний зсув мотивів – коли дитина, часом, чинить наперекір і власним  бажанням, щоб довести свою правоту. Цей прояв – вибірковий (проявляється не до всіх).
2. Впертість (дитина, щось робить, бо вона так сказала, навіть якщо це повністю суперечить її першочерговому бажанню, бо головне зробити інакше, ніж каже дорослий, бо я не одне і те саме, що дорослий, але довести свою правоту потрібно; кричить, бо їй треба щось сказати, хоч і бачить, що дорослий може бути зайнятий). Метою тут є – прагнення просунути власні рішення .
3. Норовитість (спрямована проти всієї системи виховання в сім’ї, а не до когось конкретно).
4. Свавілля (відокремлення від дорослого, самостійність у реалізації задумів).
5. Обезцінювання (знецінення особистості дорослих, обезцінювання встановлених правил, норм і меж).
6. Після 3-х років активно розвивається уява, оскільки є база – предметний досвід, діти багато фантазують, часто придумане чи дуже бажане, видають за дійсне. Ще є 2 промінця, “зірочки” симптомокомплексу: деспотизм (ревнощі, через формування шкали справедливо – несправедливо) і бунтарство (опір надмірній опіці, авторитету дорослого – дитина, ніби хоче зайняти його місце – бути самим авторитетом).

Криза – це не погано!

Це ріст та перехід вашої дитини на новий віковий рівень розвитку, сприймання, мислення та формування уявлень про світ, становлення особистості і нового, продуктивнішого способу взаємодії зі світом. Це не завжди, очевидність вищезгаданих проявів, це не означає, що дитину слід негайно “лікувати” від цього. Це потрібно правильно і корректно пережити, прийняти і без вашої, дорослі, допомоги та адекватної оцінки ситуації, це зробити дитині буде важче.

Що робити та як дорослим прийняти “нову” дитину?

1. Усвідомити, що зміни відбудуться. Прислухатися до бажань дитини. Криза не розсмокчеться сама, якщо жити в конфліктних стосунках. Все забороняти, проявляти агресію. Пам’ятати – які стосунки під час кризи сформувалися, так вони і розвиватимуться надалі. Адже, якщо в сім’ї – норма жити в конфлікті, отже, і дитина думає, що так має бути.
2. Дозволяти дитині бути енергійною та допитливою, самостійною, менше наполягати на своєму, дозволити проводити більше часу дитині з іншими дорослими (бабуся, дідусь, тітка тощо), щоб зменшити до нуля – негативізм конкретно до мами чи тата.
3. Тандем (мама+тато) у вимогах та правилах щодо дитини. Синхронність у вихованні. Якщо мама щось не дозволяє робити категорично, а тато навпаки, йде на поступки та дозволяє – цей метод неефективний у вихованні та подоланні дитиною проявів кризи. Це не гра у “доброго-поганого поліцейського”. Це праця над добробутом та розвитком дитини, спільна праця. Після завершення цього етапу у розвитку дитини, ваша завдання залишитися авторитетом в її очах, а не навпаки.
4. Дати можливість набути досвіду шляхом програшу (у випадках впертості), щоб дитина зрозуміла, що реалізація власних бажань, таким гострим шляхом не завжди приводить до успіху та бажаного результату. Давати можливість робити помилки, але бути страховкою, підтримувати.

• Приклад з праскою – якщо дитина обпеклася, це її досвід, звісно, надалі вона не буде цього робити, але це дитина має зрозуміти сама, слова підтримки, а не докорів, при набутті досвіду, мають бути обов’язково: “Ти обпікся, мені дуже прикро!”. В жодному випадку не нападати і не казати: “Я ж казала!”. Обговорити цей момент із застосуванням інших прикладів.
• Приклад з парасолькою. Погода вітряна, але без опадів. Дитина вперто хоче взяти на прогулянку нову парасольку. Перший порив вітру зриває з рук парасолю і ламає її. Дитина засмучена. Обговорюємо ситуацію. Будуємо теорії як можна було уникнути такої ситуації і неприємного результату. Думаємо з дитиною як можна зарадити ситуації (зремонтувати парасолю, брати її коли опади, але не сильні пориви вітру). Шкодуємо про те, що сталося, але досвід який при цьому набула дитина важливіший. Ми зробили висновки і можемо далі рухатися.

5. Надати свободу вибору і ЧАС. Елементарно, у виборі одягу, чи сніданку (обіду), куди піти погуляти чи в який магазин піти за кіндером. Але звісно ж, з вашою участю і допомогою. Дитина проявляє свою самостійність, а ви підтримуєте (наприклад, дитина хоче сама одягнутися на прогулянку, після цього ви можете запропонувати допомогу: “Чудово. Ти добре одягнувся. Ой, давай я допоможу тобі заправитися, щоб було зручніше бігати на вулиці”).

Криза розв’язується шляхом переходу дитини до ігрової діяльності, яка стає провідним видом діяльності дитини, зростанням фізичних та психічних можливостей, яким допомагають проявлятися батьки, завдяки наслідуванню та мовленнєвих вказівок дорослого, в дитини з’являються і перші навички самообслуговування.

Пам’ятайте, від якості переживання сім’єю кризи залежить майбутнє життя і  формування особистості дитини. Криза має відбутись і відбудеться, оскільки напрацьований старий спосіб взаємодії зі світом для дитини вже не актуальний (не задовольняє її базові потреби), а по-новому дитина ще не навчилась. В цьому і полягає криза – формування і закріплення якісних новоутворень.

5 ДИТЯЧИХ ВІКОВИХ КРИЗ: коротко про те – коли, як проявляються та як з ними справлятися?

       Усі батьки, без виключення, рано чи пізно стикаються з дивною поведінкою дитини, зовсім їй не властивою. Багато через незнання суті питання починають бити на сполох, вважаючи, що справа в поганій компанії або нікчемному вихованні. Але це в корені помилкова думка, адже у даного явища є власна назва — вікова криза. Пропоную коротко познайомитися з основними «гострими»  моментами кожної з криз, яких налічують всього п’ять.

КРИЗА НОВОНАРОДЖЕНОСТІ – перші тижні життя.

ПРИЧИНИ:

• дитина навчається жити поза утробою матері
• адаптується до безводного простору
• навчається дихати, смоктати грудь, перетравлювати їжу
• пристосовується до коливань температур
• адаптується робота та налагоджується взаємодія всіх органів

ПРОЯВИ КРИЗИ:

• слабкість зору та слуху
• багаточисленні рефлекси
• тривалі періоди сну
• збідненість емоцій

ЯК СПРАВЛЯТИСЯ?

• постійний контакт дитини з мамою з перших хвилин життя
• грудне вигодовування
• оперативне реагування на плач малюка
• максимальний тілесний контакт
• ласка та любов

КРИЗА ПЕРШОГО РОКУ ЖИТТЯ – 12-18 місяців.

ПРИЧИНИ:

• бажання активніше пізнавати навколишній світ
• усвідомлення своєї самостійності
• необхідність в отриманні більшої свободи
• невідповідність дитячих «хочу» та «можу»
• вивчення дитиною меж дозволеності

ПРОЯВИ КРИЗИ:

• непослух, як індикатор потреби в підвищенній увазі
• бажання все робити самостійно
• загострена реакція на зауваження та заборону
• надмірна капризність

ЯК СПРАВЛЯТИСЯ?

• терпимість з боку найближчих
• стійкість до маніпуляцій з боку дитини
• вміння переключати увагу дитини
• підтримка ініціативи дитини
• винахідливість та почуття гумору

КРИЗА ТРЬОХ РОКІВ – 2,5 – 4 роки.

ПРИЧИНИ:

• усвідомлення своєї особистості, «свого Я» – окремого від батьків
• прагнення до незалежності
• відмова від опіки, звичних норм
• жага до самостійності

ПРОЯВИ КРИЗИ:

• негативізм
• впертість
• непослух
• істерики
• протестна поведінка

ЯК СПРАВЛЯТИСЯ?

• уникнення гіперопіки та авторитаризму
• бути послідовними
• заохочувати самостійність дитини
• шукати компроміси через креативне переключення уваги
• акцентуація уваги на сильних сторонах та успіхах дитин

КРИЗА ШКІЛЬНОГО ВІКУ –  6 – 8 років.

ПРИЧИНИ:

• зміна виду провідної діяльності (з ігрової до навчальної)
• усвідомлення та освоєння нової соціальної ролі – «учень», «учениця»
• розширення меж соціалізації дитини
• оціночне ставлення до своєї особистості

ПРОЯВИ КРИЗИ:

• негативізм
• надмірна зарозумілість
• неадекватна самооцінка
• підвищена конфліктність
• розширення кордонів своїх прав та можливостей

ЯК СПРАВЛЯТИСЯ?

• приймати «дорослість» дитини
• зміцнювати віру дитини в свої сили
• надавати особистий позитивний приклад сприймання реальності
• підтримувати тісний емоційний контакт з дитиною
• наділяти обов’язками в межах можливостей дитини

КРИЗА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ – 12 – 14 років.

ПРИЧИНИ:

• гормональна перебудова організму
• прискорення темпів фізичного росту та розвитку
• усвідомлення статевої приналежності та сексуальності
• пошуки себе
• необхідність самоствердження

ПРОЯВИ КРИЗИ:

• підвищена емоційна збудливість
• нестриманість поведінки
• агресивність
• байдужість та емоційна «холодність»
• швидка зміна настрою

ЯК СПРАВЛЯТИСЯ?

• розмовляти з підлітком як з дорослим, уникаючи шантажу та нотацій
• шукати баланс між свободою та контролем
• уникати нав’язливості думок та оціночного ставлення
• пропонувати підтримку
• ставитися з розумінням та терплячістю

           Вікові кризи необхідні й неминучі. Через них проходить кожен з нас, тільки терміни їх настання у кожного свої. Важливо пам’ятати, що діти вчаться тому, що бачать, а не тому, чому їх вчать. І в першу чергу дитина відтворює життєві принципи і норми поведінки людей, які мають найбільший для них авторитет – своїх батьків. Тому, якщо ми хочемо, щоб наші діти були зібраними, врівноваженими, талановитими, успішними – БУДЬМО ТАКИМИ Й МИ, і вони обов’язково цього навчаться у нас.

Тетяна Павлюк

Майстерня дитячої психології

Як діти різного віку реагують на стрес та кризову ситуацію.

https://drive.google.com/drive/folders/1tGnreOulFpzIldAH_cdzwBmOGFVcHwfL?usp=sharing

#ДійПротиНасильства2024

«Ми для тебе все робимо, а ти …!» — мабуть, багато хто чув цю фразу від своїх батьків. Можливо, говорив її і своїм дітям.

На жаль, у цій та подібних фразах толерується образа дітей, маніпуляція їхніми почуттями та, зрештою, — психологічне насильство щодо дитини

Зараз батьки роблять неймовірні речі, аби навіть під час війни у дітей було щасливе дитинство. Водночас через втому, накопичений стрес та брак ресурсу можна не помітити, як фрази щирого занепокоєння та піклування перетворюються на образи та звинувачення.

Зберігайте собі ці картки, аби нагадувати про слова та дії, які допоможуть у напружених ситуаціях завжди проявляти любов до дитини

UNICEF Ukraine 

#помічай #16days

Пам’ятка для батьків

“Поки ви думали, що я не дивлюсь…”.

Консультація

“Кордони тіла”

“Яка ти мандаринка?”

https://drive.google.com/drive/folders/1vEig5286RfOt-L4BGMzEjFF8FIijbaCQ?usp=sharing

#ДійПротиНасильства2024

#вихованняДонецька громада2024

#10грудняДеньПравЛюдини

10 грудня — День прав людини. Але уявімо на мить, що було б, якби закони і правила писали діти.

І хтозна, можливо, саме такі «дитячі» закони зробили б наш світ трішки простішим і веселішим (ГОЛОСИ ДІТЕЙ)

https://drive.google.com/file/d/15NX1UwYyCasyZ2etBpfPp5wrfjHl1U1s/view?usp=sharing

#РіздвяніВебквести

#МентальнеЗдоров’я

#Дорослі

# “Різдвяний ментальний адвент календар 10 віконець”

#Діти

#“Різдвяний ментальний адвент календар”

Шановні батьки, любі діти!
В нинішній час дуже важливо дбати про ментальне здоров’я, дбати про гарний настрій, позитивне мислення та налаштування не лише дітей але й наше особисте. На передодні чарівного свята Різдва пропоную вашій увазі трішки відволіктися від щоденних справ, поринути в святковий настрій та за бажанням прийняти участь в онлайн вебквестах для дорослих та для діточок старшої групи.
*Для дорослих він створений на питаннях про ментальне здоров’я, відповіді на які ви знайдете в інформації яку надсилаю вам та  цій сторінці  на сайті нашого закладу. Також  нижче  ви знайдете «АРТТЕРАПЕВТИЧНИЙ АДВЕНТ КАЛЕНДАР» з яким теж можна працювати разом з дітками старшої групи і ще багато чого корисного для себе.

Для діток молодшої та середньої  групи пропоную адвент – розмальовку – https://drive.google.com/drive/folders/1Cr9sn4xlRcW1e2mMfKzPAeLfK36-T1ml

*Вебквест для діток створений з щоденних невеличких завдань, котрі треба записати та можна виконувати до Різдва за бажанням.
Наприкінці за є можливість отримати сертифікат учасника, завантажити та роздрукувати.

Матеріали до дитячого вебквесту можна також знайти за посиланням – https://drive.google.com/drive/folders/14nyO_LhgA6vDgTtATp7093p8OUtqfQPz?usp=sharing
ПРОХОДИТИ МОЖНА З КОМП’ЮТЕРА, ПЛАНШЕТА, ТЕЛЕФОНА.
НАГОЛОШУЮ УЧАСТЬ В ВЕБКВЕСТАХ ЛИШЕ ЗА БАЖАННЯМ.
Якщо виникатимуть питання звертайтеся в особистому листі. Щиро дякую за увагу, з повагою Практичний психолог.
Вебквест для дорослих:
“Різдвяний ментальний адвент календар 10 віконець”
Щоб доєднатися:
Перейдіть за посиланням:
https://vseosvita.ua/webquest/start/wylxn649

Відскануйте QR-код
за допомогою смартфона:

Вебквест для діточок: 
"Різдвяний адвент календар"
Щоб доєднатися:
Перейдіть за посиланням:https://vseosvita.ua/webquest/start/lflqs972

Відскануйте QR-код
за допомогою смартфона:

#ДійПротиНасильства2024

#вихованняДонецька громада2024

5 грудня – День волонтера

Волонтери — це люди, які не мають життєвого принципу «моя хата скраю».

Це те, з чого почався і наш фонд.

Як разом з дитиною долучитися до волонтерства, щоб слова «чуйність» і «співчуття» мали реальні сенси, читайте в нашому дописі. Адже навіть одна година, витрачена на добру справу, — це великий крок для кожного з нас.

#тияк: А ви знаєте що таке ментальне здоров’я? ІНФОГРАФІКА

Варіанти відповідей, що будуть зрозумілі кожному – це цикл ілюстрацій «Ментальне здоров’я – це…»

Спеціально для комунікаційної кампанії Ти як?, що реалізується у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я,  українська ілюстраторка Ольга Дегтярьова створила візуал, що коротко та просто розкривають поняття ментального здоров’я.

«Ментальне здоров’я – це…:

• розуміти власні емоції
• піклуватися про себе
• знайти свій спосіб самодопомоги
• плакати, коли болить
• реалізувати свій потенціал
• звертатись до психолога
• радіти приємним речам
• іноді почуватися не ок

Стан ментального здоров’я залежить від багатьох чинників:

• соціальних
• екологічних
• економічних

Ці ілюстрації точно допоможуть кожному з нас відповісти собі на питання: «Що для мене ментальне здоров’я та як я можу покращити свій стан?» Комунікаційна кампанія Ти як? Всеукраїнської програми ментального здоров’я реалізується за підтримки проєкту USAID Ukraine – USAID Україна Розбудова стійкої системи громадського здоров’я, який виконує організація Пакт Pact.

#ТиЯк?: Створи свою карту психологічного здоров’я

Карта психологічного здоров’я допомагає зосередитися на розвитку та покращенні когнітивної поведінки людини. Такий метод візуалізації дозволяє краще сконцентруватися на плані саморозвитку та осмислити власні емоції, переконання і реакції на події навколо, а також сприяє розумінню власного ставлення до себе та інших.

Власну карту психологічного здоров’я можна створити, використовуючи різні засоби, такі як: малювання у блокноті, вирізки з журналів або ж у комп’ютерних та мобільних застосунках. Вона може складатися з багатьох компонентів, які охоплюють різні аспекти вашого життя.

https://drive.google.com/file/d/1g32t8NmP_afdSl7xZrhk1tpism82VyOM/view?usp=sharing

#Арт-терапевтичнийАдвентКалендар

Запрошую всіх долучитися до старту арттерапевтичного адвент – календаря -25 днів до Різдва, та додавати малюнки і ділитися враженнями у своїх Viber групах.

Розробка: експерт з арт-психології психологиня Вікторія Назаревич

https://drive.google.com/drive/folders/1phCAYjSX5a-_qiV289irOFOSQRr9Pa6L?usp=sharing

Консультація -“Емоційне вигорання як допомогти собі та своїм близьким”

Синдром вигорання характеризується емоційним виснаженням , тривожність, порушення сну, слабкість, апатія  і постійним відчуттям розбитості. Це відбувається, коли людина тривалий час відчуває психологічну, фізичну чи розумову втому.

Що таке емоційне вигорання?

Емоційне вигорання (синдром емоційного вигорання, СЕВ) — це фізичне, емоційне чи розумове виснаження, що супроводжується  зниженням мотивації, працездатності та негативним ставленням до себе й інших. За вигорання людина може відчувати постійне відчуття розбитості, стан занепаду сил, моральної втоми через стрес і велике навантаження на роботі, в сім’ї чи в соціальному житті.

Синдром емоційного вигорання переважно пов’язують з роботою. Так, Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ)  визначає «вигорання» (бернаут) як «професійний феномен». Згідно з МКХ-11, вигорання не є захворюванням і класифікується як синдром (сукупність симптомів або ознак, пов’язаних з конкретною причиною щодо здоров’я).

Однак останнім часом дослідники СЕВ також вказують, що стан морального виснаження та постійної втоми може бути характерним для інших сфер життя та впливати як на фізичне здоров’я, так і на емоційний стан людини. Зокрема, виокремлюють батьківське чи материнське вигорання, емоційне вигорання в підлітків і дітей.

Які причини емоційного вигорання?

До причин емоційного вигорання відносять надмірне та тривале фізичне чи емоційне напруження. Професійне вигорання може виникати як наслідок хронічного стресу на робочому місці, з яким не вдалося успішно впоратись. Вигорання може виникати при порушенні балансу між роботою та особистим життям (work-life balance). В останні кілька років порушення принципу work-life balance значно зросло через віддалену роботу та повсюдне поширення технологій.

 Які люди схильні до емоційного вигорання:

• ті, що набирають багато проєктів і завдань, на які не вистачає ні часу, ні сил;
• ті, що мають емоційні гойдалки (за лічені хвилини перемикаються від підйому продуктивності до повного безсилля);
• ті, що прагнуть підвищити свою продуктивність без відпочинку;
• ті, що незадоволені собою (з постійним зростанням ступеня самокритики);
• ті, що не вміють або не бажають розслаблятися (або взагалі відпочивати);
• ті, що не бажають зробити паузу в роботі через страх втратити можливості зростання.

Запобігання першим ознакам емоційного вигорання дає змогу внести корективи в повсякденне життя та попередити погіршення стану, для усунення якого може знадобитися  професійна допомога спеціалістів.

Як зрозуміти, що в тебе емоційне вигорання?

СЕВ у кожної людини може проявлятися по-різному. Ознаки вигорання в кожному індивідуальному випадку можуть відрізнятися, тому не існує єдиного універсального тесту на емоційне вигорання. Ознаками бернаута, які найчастіше зустрічаються, є відчуття постійної втоми та стан емоційного виснаження. Інші симптоми емоційного вигорання:

• незадоволеність своєю діяльністю;
• відчуття відстороненості (самотності);
• цинічний (негативний) світогляд;
• апатія та пригніченість;
• головний біль;
• сонливість або безсоння;
• загальна слабкість;
• запаморочення;
• дратівливість;
• невпевненість у собі;
• порушення режиму харчування (їсте більше чи менше, ніж зазвичай).

Батьківське (материнське) вигорання характиризується емоційним виснаженням і постійною втомою, пов’язаними з батьківською роллю (навіть думка про свою роль як мати або батька може викликати погіршення самопочуття). Пізніше симптоми можуть доповнюватися почуттям провини через відчуття себе поганою матір’ю чи поганим батьком. Як наслідок, батьки емоційно віддаляються від своїх дітей і спільне проведення часу більше не приносить їм радості та приємних емоцій.

Спеціалісти рекомендують не чекати прояву симптомів СЕВ, а звернути увагу й усунути перші передумови до вигорання.

Якими симптомами супроводжується виснаженість:

• виснаження
• тривожність
• порушення сну
• слабкість
• апатія

Ознаки того, що ви перебуваєте «за крок» від емоційного вигорання:

• за вигорання на роботі кожен дзвінок, кожне робоче повідомлення, як і будь-які контакти з колегами, сильно дратують;
• неможливо розслабитися, адже кожен сигнал телефону викликає тривогу через постійне очікування нових завдань і завдань. З’являється відчуття, що всім від вас щось потрібно;
• неспокійний сон, пробудження з тривогою;
• єдиним бажаним видом відпочинку стає можливість побути в тиші, подалі від метушні;
• емоційно перебуваєте в стані апатії або відчуваєте злість;
• немає сил радіти, може дратувати навіть чужий гарний настрій.

Спеціалісти наголошують на необхідності корекції режиму дня, розпорядку життя та внесенні деяких змін для відновлення балансу між різними сферами життя (наприклад, робочою та особистою). Адже симптоми емоційного вигорання здатні призвести до проблем з концентрацією уваги, зниження імунітету, відсутності мотивації, сумнівів у власних здібностях і, як наслідок, — хронічного негативного сприйняття реальності.

Як відрізнити емоційне вигорання від депресії?

Симптоми емоційного вигорання часто можуть нагадувати симптоми серйозніших захворювань. До них можуть належати розлади настрою, пов’язані з психічним здоров’ям. Вигорання може підвищити ризик депресії, проте депресія — це діагностований стан психічного здоров’я, а вигорання — ні. Це не єдина різниця між двома станами. На відміну від депресії, вигорання, як правило, є реакцією на конкретне середовище чи ситуацію (на необхідність працювати більше годин, ніж зазвичай, на проблемну особисту ситуацію, що виникла в житті людини). Депресія не обов’язково є реакцією на один конкретний тригер, її причини зазвичай ширші. За емоційного вигорання можна точно визначити причини занепаду сил, усунув які, мине й сам стан, який люди зазвичай описують словами «ніби висмоктали енергію».

Стадії емоційного вигорання

Існує кілька класифікацій щодо стадій синдрому емоційного вигорання. Одна з найпоширеніших належить психологам Герберту Фрейденбергеру та Гейлу Норту, які  виділити декілька фаз бернаута:

1. Надмірна амбітність. Часте явище для людей, які починають нову роботу чи беруться за нову справу, приділяючи багато вільного часу новій діяльності.
2. Понаднормова робота. Амбіції в новій справі змушують людину працювати старанніше, ніж зазвичай.
3. Нехтування власними потребами (сном, фізичною активністю, правильним харчуванням).
4. Підміна конфліктів. Замість визнання факту добровільного рішення «викладатися по максимуму», людина звинувачує у своїх проблемах начальника, вимоги роботи, чоловіка.
5. Відсутність часу на задоволення потреб, не пов’язаних з основною діяльністю (хобі, зустрічі з друзями та сім’єю), які на цьому етапі здаються неважливими.
6. Заперечення. Наростає дратівливість по відношенню до оточуючих. Людина не бере на себе відповідальність за свою поведінку, а звинувачує інших, вважаючи їх некомпетентними чи ледачими.
7. Відчуження. Людина починає відсторонюватися від сім’ї та друзів, стає цинічною. Запрошення на вечірки, в кіно та на вечерю починають здаватися обтяжливими, а не приємними.
8. Зміни в поведінці. Ті, хто перебуває на шляху до вигорання, можуть стати агресивнішими та без причини «зриватися» на близьких.
9. Деперсоналізація. Поява відчуття відстороненості від власного життя та здатності контролювати його.
10. Психічний або фізичний колапс, який може вплинути на здатність справлятися з ситуацією. Людині може знадобитися допомога психотерапевта, щоб впоратися з емоційним вигоранням.

На ранніх стадіях зазвичай складно помітити перші ознаки бернаута. Захоплені новим видом діяльності, люди перестають дотримуватися принципів «балансу життя та роботи».

Види емоційного вигорання

СЕВ зазвичай згадують у контексті вигорання на роботі. Однак останнім часом робота з проблеми бернаута розширилася та призвела до появи нових концептуальних моделей щодо синдрому. Так, крім професійного вигорання можна говорити про материнське (батьківське) вигорання та про емоційне вигорання у дітей та підлітків.

Професійне вигорання

Професійне вигорання — це стан, що виникає в робочому середовищі через тривалий вплив на людину стресових чинників. Бернаут на роботі може супроводжуватися відчуттям непотрібності, безсилля та спустошеності. ВООЗ виділяє три головні симптоми професійного вигорання:

• відчуття виснаження чи брак енергії;
• підвищена емоційна дистанція від роботи чи почуття цинізму, пов’язане з роботою;
• зниження професійної ефективності.

Попередній професійний досвід, певні особистісні риси також можуть підвищувати ризик бернаута. Адже, стикаючись з одними й тими самими проблемами на роботі, в одних людей може виникнути професійне вигорання, а в інших — ні.

Причини вигорання на роботі

Існують різні причини вигорання на роботі. Емоційне виснаження в робочій сфері може бути пов’язане з великим навантаженням, понаднормовими завданнями, відсутністю балансу між сферами життя. Інші причини професійного вигорання:

• відсутність ясності щодо того, чого від вас очікують;
• конфлікти з колегами;
• невміння чи відсутність планування;
• неможливість впливати на обсяг робочих завдань і формування графіка;
• відчуття самотності чи відсутність підтримки на роботі.

Крім того, недостатня кількість робочих завдань (не лише їх надлишок) може викликати нудьгу та відчуття непотрібності, сприяючи накопиченню втоми та вигоранню на роботі.

Симптоми професійного вигорання

Існують різні методики для діагностики СЕВ. Так, згідно  з одним з підходів, щоб дізнатися, чи є у вас ознаки вигорання на роботі, можна відповісти на такі запитання:

• чи сумніваєтеся ви в цінності своєї роботи?
• чи змушуєте ви себе йти на роботу та чи складно вам приступити до її виконання?
• чи відчуваєте ви себе відстороненим від своєї роботи та колективу?
• чи дратують вас колеги, керівництво чи клієнти?
• чи відчуваєте ви, що у вас немає енергії на виконання робочих завдань?
• чи важко вам зосередитися на роботі?
• чи приносять ваші досягнення та робота задоволення?
• чи розчаровує вас ваша робота?
• чи сумніваєтеся ви у своїх навичках і здібностях?
• вживаєте наркотики чи алкоголь, щоб почуватися краще?
• чи з’явилися у вас проблеми зі сном?
• чи з’явилися у вас головний біль, проблеми зі ШКТ або інші скарги на здоров’я без видимої причини?

Якщо ви відповіли ствердно хоча б на одне з цих запитань, можливо, у вас — вигорання на роботі. Однак перераховані вище симптоми також можуть вказувати на інші проблеми зі здоров’ям (наприклад, на депресію чи гормональний збій). Якщо самостійно поліпшити емоційний стан не вдається, рекомендується відвідати консультацію сімейного лікаря. Терапевт призначить необхідні лабораторні аналізи або обстеження та за потреби направить до психотерапевта, ендокринолога.

Рекомендації за вигорання на роботі

Щоб вийти з емоційного вигорання та відновитися, необхідно визнати факт того, що ви зіткнулися з бернаутом. Вам буде складно відчути себе краще без визнання, що ваша поточна ситуація має змінитися. Це може бути складно, особливо якщо те, що вас «випалює» (наприклад, виховання дітей або улюблена робота), важливе для вас. Інші рекомендації за професійного вигорання:

• за можливості встановіть дистанцію між собою та роботою. Що це означає, залежатиме від вашої конкретної ситуації. «Дистанція» може бути значною (наприклад, як звільнення з роботи чи відпустка на роботі). Або вона може бути несуттєвою (кілька годин або один день на тиждень для свого емоційного здоров’я чи догляду за собою);
• будьте ефективнішими на роботі. Зосередьтеся на одному завданні за раз і продовжуйте працювати над ним, поки воно не буде завершене. Не намагайтеся працювати в режимі багатозадачності;
• зосередьте увагу на своєму здоров’ї. Деякий час ви працювали на «порожньому баку», тому настав час його поповнити. «Його наповнення» може означати додаткову годину сну вночі, приготування чи купівлю улюбленої їжі, вечір домашнього кіно чи похід на танці з друзями. Підійде все, що допоможе вам знову відчути себе самим собою;
• переоцінка своїх цілей і цінностей. Під час відновлення самопочуття необхідно подумати про ситуацію, яка призвела до вигорання. Можна запитати себе, чого ви не отримуєте з того, що вам потрібно для щастя, що для вас найважливіше й чому;
• досліджуйте альтернативні шляхи та можливості. Після розуміння, які потреби у вашому житті не задовольняються, необхідно щось з цим зробити. Подумайте, які конкретні зміни ви могли б внести, щоб поліпшити свою ситуацію. Можливо, вам потрібно розірвати стосунки, які більше не приносять вам радості, або вам просто потрібно раз на тиждень проводити ніч наодинці з собою. Зміни не обов’язково мають бути масштабними, але такими, які принесуть суттєві трансформації у ваше повсякденне життя;
• внесіть зміни. При розумінні, як змінити своє повсякденне життя, вам необхідно дійсно це зробити. Це не завжди легко, але це життєво важливо для процесу відновлення та уникнення повторного вигорання.

Якщо знайти відповіді не виходить самостійно, зверніться по професійну допомогу. Когнітивно-поведінкова терапія та бесіди з психотерапевтом допомагають швидше вийти зі стану емоційного вигорання.

Материнське вигорання

Материнське (батьківське) вигорання — стан емоційного виснаження та постійної втоми, пов’язаний  з батьківською роллю, за якої людина стає емоційно відстороненою від своїх дітей і сумнівається у своїй здатності бути хорошим батьком чи матір’ю. Батьківське вигорання часто називають материнським, оскільки більшу частину часу турботі про дітей зазвичай приділяє жінка.

Причини материнського вигорання

Психологиня Вікторія Фримерштейн зазначає, що основна причина материнського вигорання — невідповідність актуального навантаження наявним у жінки ресурсам. Це зумовлено ідеалізованими в суспільстві уявленнями про материнство та глянцево-інстаграмними образами зі ЗМІ та соцмереж.

Крім того, існує усталена традиція покладати левову частку турбот про дитину саме на матір, інколи навіть з виключенням батька з цього процесу (причому, це може відбуватися всупереч його бажанню зі словами: «не лізь, я сама», «не чоловіча справа» тощо). Як результат — жінка дуже активно включається в материнські турботи та не встигає помітити тривожні ознаки вигорання.

Одноосібне або майже одноосібне виконання батьківських обов’язків, помножене на звичайну побутову діяльність (ведення домашнього господарства, планування сімейних активностей) є найчастішою причиною емоційного вигорання матерів.

Психологиня вказує на наявність факторів ризику, що сприяють материнському вигоранню. Вони можуть бути як внутрішніми (особистісними), так і зовнішніми (умовами життя, непередбачуваними обставинами). Так, до внутрішніх чинників ризику материнського вигорання належать:

• відсутність самоцінності;
• невміння відчувати свої потреби та заявляти про них;
• невміння просити про допомогу;
• невміння говорити «ні»;
• нереалістичні очікування від материнства (наприклад, уявлення, що можна однаково добре поєднувати роботу, ведення домашнього господарства та виховання дитини).

Однак ризик емоційного виснаження у жінок може бути пов’язаний не тільки з особистісними якостями. Зовнішні чинники ризику материнського вигорання:

• декілька дітей;
• хвороба дитини, дитина з особливими потребами;
• власна хвороба;
• необхідність доглядати за хворими чи літніми родичами;
• фінансові, правові та інші проблеми.

Вікторія Фримерштейн акцентує на шкідливості ілюзії про неможливість комусь делегувати свої материнські турботи (частково або тимчасово). Це може бути пов’язано з наявністю в людини переконання про себе як про «погану маму» та одночасним бажанням уникнути його через максимальну залученість у догляд за дитиною. Така надмірна залученість створює замкнене коло вигорання: не справляюся — погана мама — провина та бажання її уникнути — ще більше стараюся — ще глибше занурююся в патологічний стан.

Симптоми та стадії материнського вигорання

Щоб вчасно розпізнати материнське вигорання, можна провести самодіагностику. Зокрема, слід звернути увагу на три ознаки, які можуть свідчити про батьківське вигорання:

1. Відчуття «я не справляюся», яке найчастіше супроводжується почуттям провини та переконанням «я погана мати».
2. Відчуття постійного емоційного виснаження, яке не минає після відпочинку або переключення на інші види активностей, які раніше були ресурсними.
3. Постійне відчуття роздратування, що часто супроводжується емоційними зривами (зокрема й на дитину).

Вікторія Фримерштейн вказує на найбільш важливий і показовий момент: якщо переключення на іншу діяльність і ті активності, що раніше приносили задоволення, вже не повертають бажання емоційно залучено (не «на автоматі») взаємодіяти з дитиною — це вигорання.

Помітити ознаки вигорання та допомогти близькій людині можуть родичі або друзі. Залучені в материнські та домашні турботи, жінки не завжди можуть побачити, що вони емоційно виснажені. Ознаки материнського вигорання у близької людини:

• байдужість до власної зовнішності;
• замикання в собі;
• придушення своїх почуттів;
• відмова від спілкування з друзями;
• фокусування виключно на материнській ролі.

Показовою ознакою вигорання у близької людини є надмірний рівень роздратування. Також можлива висока дратівливість і навіть агресія щодо дитини, що на пізніших стадіях може трансформуватися в байдужість до своїх батьківських обов’язків.

Материнське вигорання не відбувається в один конкретний момент. Емоційне виснаження настає поступово та має свої стадії. Фази емоційного у особи, що здійснює батьківське піклування:

1. Максимальна включеність у батьківство, ознаки виснаження поки що непомітні, присутнє жертвування власними інтересами та потребами на догоду батьківській ролі.
2. Зниження батьківської участі, зменшення інтересу та емоційного контакту під час взаємодії з дитиною. З’являється вимога від дитини «бути зручною» (дитина на цьому етапі може реагувати примхами, поганою чи протестною поведінкою, намагаючись повернути інтерес батьків і протестуючи проти їх вимог). Часто на цьому етапі до психолога ведуть саме дитину.
3. Поява виражених емоційних реакцій агресії та почуття провини (роздратування — емоційні зриви — і знову почуття провини).
4. Деструктивна поведінка — повна емоційна відстороненість від дитини, хронічний стрес, соматичні прояви, відчай, відчуття безпорадності та апатії.

Визнання в себе моральної втоми від батьківської ролі вимагає корекції поведінки та способу життя. В іншому разі емоційне вигорання може перейти в затяжну депресію та сприяти погіршенню стосунків у родині.

Рекомендації за материнського вигорання

Коли емоційне вигорання вже настало, Вікторія Фримерштейн рекомендує зробити низку кроків для відновлення своєї психологічної рівноваги. Рекомендації, як впоратися з материнським вигоранням:

1. Переглянути режим сну та відпочинку (налагодити сон і харчування).
2. «Відвоювати» час, присвячений виключно собі.
3. Переглянути власні переконання та ціннісні орієнтації.
4. Організувати відновлювальні активності (спілкування, спорт, хобі, малювальна, музична, танцювальна арт-терапії, медитація, дихальні вправи, гумор, час на природі).
5. Відновити соціальні зв’язки (з друзями, колегами, рідними).
6. Звернутися по професійну допомогу до психолога.

Найшвидше впоратися з емоційним вигоранням допомагають психологи, які можуть «направити» жінку в цьому процесі. Робота з психологом при емоційному вигоранні допомагає жінкам:

• сформувати навички емоційної саморегуляції;
• усвідомити, що будь-які емоції (навіть негативні) є нормальними. Можна проживати свою агресію, не завдаючи шкоди іншим, не пригнічувати свої емоції, щоб пізніше «не зриватися» на близьких, на дитині;
• виявити негативні переконання щодо материнської ролі, навчитися краще розуміти свої проблеми та налагодити комунікацію з членами сім’ї, щоб разом брати участь у відповідальному батьківстві.

Якщо ж вигорання спричиняє соматичні проблеми, необхідно звернутися до медиків за відновленням стану здоров’я. Здоров’я саме по собі та відсутність хвороб — потужний ресурс у боротьбі з вигоранням. Також додатковими ресурсами, які дадуть змогу знизити ризик вигорання у жінок, є:

• емоційна підтримка чоловіка чи інших близьких, їх активна участь у догляді за дитиною;
• наявність власного житла без необхідності ділити його з іншими людьми та розв’язувати спричинені його відсутністю конфлікти;
• наявність матеріального ресурсу (грошей), які б зменшили побутове навантаження на жінку (няня або помічниця по дому, можливість купувати готову їжу чи хоча б напівфабрикати) та розширили можливості з догляду за собою (СПА, спорт, масаж тощо) та відпочинку (поїздки тощо).

Навіть якщо ці ресурси наявні хоча б частково, це сильно підтримує жінку в її материнстві. Також важливим є усвідомлення у жінки, що вона має на це право (без почуття провини за те, що дозволяє собі «зайве»).

Емоційне вигорання у дітей і підлітків

Емоційно «згоріти» можуть не тільки дорослі на роботі, а й діти на навчанні. Психологи благодійного фонду «Голоси дітей», що займається питаннями психічного здоров’я та підтримки дітей, розповідають, як розпізнати емоційне вигорання та як допомогти своїй дитині впоратися з ним.

Причини емоційного вигорання у дітей і підлітків

Емоційне вигорання у дітей — це емоційне та/або фізичне виснаження внаслідок довготривалого стресу та перевантаження у підлітків, що зазвичай спричинене чинниками, пов’язаними з процесом навчання та війною. Причини емоційного вигорання у підлітків:

• довготривалий стрес через війну;
• надмірні навчальні обов’язки;
• відсутність підтримки від батьків чи вихователів та  вчителів;
• конфлікти в садочку/ школі;
• особистий перфекціонізм.

Часто батьки помилково плутають емоційне вигорання з лінню та починають звинувачувати дитину. Через вигорання підліток може втратити мотивацію та інтерес до навчання, відчувати виснаженість, розчарування та безпомічність. У цьому стані дитина потребує не засудження, а підтримки з боку батьків та педагогів.

Симптоми емоційного вигорання у дітей і підлітків

Батькам важливо помітити перші симптоми емоційного вигорання та постійної втоми у дитини. Психологи БФ «Голоси дітей» розповідають про ознаки, що вказують на емоційне вигорання у підлітка:

• зменшення інтересу до навчання та відсутність мотивації;
• втомленість і безсилля;
• зниження концентрації;
• погіршення результатів у навчанні;
• проблеми зі сном (підліток спить більше/менше, ніж зазвичай);
• емоційна нестабільність, роздратованість і знижений настрій;
• головний біль, проблеми з ЖКТ та інші фізичні симптоми.

За появи наведених вище ознак необхідно потурбуватися про стан дитини. Рекомендується зменшити навантаження від навчання, звички, переглянути режим сну та харчування, спосіб проведення вільного часу.

Рекомендації за емоційного вигорання у дітей і підлітків

Найкраще, що можна зробити, батькам — помітити перші симптоми вигорання та запобігти йому. Але, якщо вже запізно, то психологи БФ «Голоси дітей» дають декілька порад, як впоратися з емоційним вигоранням у підлітків:

• зменшіть навантаження на підлітка. Необхідно відновити нормальний режим, у якому буде достатньо часу на якісний відпочинок;
• потурбуйтеся про здоров’я дитини. Для відновлення нормального самопочуття важливо, щоб підліток бував на свіжому повітрі, правильно харчувався та достатньо спав (сім-вісім годин на добу);
• підтримайте свою дитину. Важливо, щоб підліток розумів, що його люблять і цінують незалежно від навчальних досягнень. Покажіть, що ви на боці дитини: похваліть за старання, запропонуйте свою допомогу;
• змініть оточення. Допомогти відпочити та переключитися від тривожних думок може невелика подорож. Це не обов’язково має бути пригода, сповнена емоцій. Це може бути поїздка в інше місто, відвідування атракціонів, пікнік у парку.

За емоційного вигорання дитини можна звернутися по допомогу спеціаліста. Не варто недооцінювати емоційне виснаження у підлітків. Якщо ви відчуваєте, що не можете впоратися з емоційним вигоранням самостійно, корисно звернутися до психолога. В БФ «Голоси дітей» можна отримати безоплатну психологічну допомогу за номерами телефонів, вказаних на сайті фонду.

Як впоратися з емоційним вигоранням?

Спеціалісти радять для подолання емоційного вигорання — організацією ресурсного дня. Такий день необхідно влаштовувати собі щонайменше один раз на тиждень. Пункти чек-листа ресурсного дня від спеціалістів:

Прокидаємося та насолоджуємося ранком. Краще провести день без гаджетів, якщо це неможливо — обмежити їх використання.

1. Робимо гімнастику, обов’язково снідаємо.
2. Додаємо активності: прогулянки на свіжому повітрі/спортзал/йога. Ці активності зазвичай не потребують спеціальної підготовки.
3. Дружня бесіда та спілкування з позитивними приємними людьми добре відновлює психоемоційний стан. Разом можна відвідати кафе, парк, зоопарк або пограти в настільну гру.
4. Турбота про інших — це теж ваш ресурс. Можна пограти з дітьми в активні ігри, вигуляти домашніх улюбленців або навідатися в притулок для бездомних тварин.
5. Ваш особистий ресурс — це навчання. Це може бути майстер-клас, тематичний курс, конференція або самоосвіта. Головне — переключити увагу на нову інформацію.
6. Вдома приділяємо увагу вашим улюбленим справам (читаємо, дивимося фільм або просто спимо).
7. Увечері перед сном прогулюємося. Можна провести сеанс домашньої ароматерапії (олія лаванди, сосни), послухати приємну музику.
8. Лягати спати рекомендується не пізніше 23:00.
9. Не забуваємо про профілактичні візити до лікарів для оцінки стану здоров’я, оскільки іноді емоційне виснаження та відчуття постійної втоми може бути пов’язане з захворюваннями,  гормональним збоєм або порушенням обміну речовин.

Необхідно прислухатися до своїх бажань і не відкладати їх здійснення на потім, якщо є можливість почати їх реалізовувати зараз. Реалізація бажань наповнює та дає сил рухатися далі.

Як допомогти людині за емоційного вигорання?

Що робити, щоб допомогти людині з вигоранням, залежить від вашої ролі в її житті та від причини вигорання. Наприклад, якщо ви — член сім’ї і вигорання близької людини пов’язане з роботою, допомогти може бути складно. Однак ваша турботлива присутність і готовність допомогти можуть істотно змінити ситуацію на шляху до поліпшення самопочуття. Рекомендації, як допомогти людині з емоційним вигоранням:

• запропонуйте емоційну підтримку. Проявляйте співчуття та розуміння, без осуду. Важливо пам’ятати, що не всі хочуть чути «рішення» або «чому» це відбувається. Дайте людині висловити свою думку;
• запропонуйте допомогу. Не кажіть, що ви можете зробити, а натомість запитайте, яку допомогу людина вважатиме корисною та як саме ви можете допомогти. Людям з вигоранням часто складно делегувати повноваження іншим. Ваша допомога може бути потрібна в побутових справах (наприклад, з миттям посуду), приготуванні вечері, допомозі з дітьми або домашніми улюбленцями;
• заохочуйте відпочинок і турботу про себе. Розкажіть людині, що можна брати відпустку для відпочинку та займатися діяльністю, яка покликана розслабитися та принести задоволення;
• порекомендуйте професійну допомогу. Запропонуйте звернутися по професійну підтримку, якщо людина відчуває, що її вигорання справді впливає на неї та на її повсякденне життя.

Деякі слова та фрази можуть посилити вигорання, навіть якщо за ними стоїть намір допомогти. Рекомендації, чого не слід говорити людині з емоційним вигоранням:

• не робіть таких заяв, як «змирися з цим», «наберися жорсткості» чи «все не так вже й погано». Недооцінка досвіду вигорання змушує людей почуватися ізольованими та самотніми;
• не давайте порад. Багато людей не шукають рішень, коли звертаються по підтримку. Дайте їм інструменти, щоб вони могли самостійно приймати рішення про те, що робити;
• не звинувачуйте та не критикуйте;
• не розповідайте іншим людям про самопочуття людини, якщо вона не давала дозвіл на це.

Коли ви ставите питання, як допомогти людині з вигоранням, ключем завжди буде підхід зі співчуттям, розумінням і турботою. Емоційне вигорання може впливати на людину на фізичному, емоційному та психологічному рівні.

Як запобігти емоційному вигоранню?

Баланс між роботою, батьківською роллю та особистим життям у всіх різний. Однак життєвий баланс означає, що ви не проводите більшу частину свого часу без сну, на роботі, в думках про роботу чи доглядаючи за дитиною. Крім основної зайнятості, вам необхідно витрачати час на те, що вам подобається (подорожі, хобі, зустрічі з друзями), а також виділяти час для себе (щоб подбати про своє здоров’я, зовнішність або просто розслабитися). Основні рекомендації, які дадуть змогу запобігти емоційному вигоранню:

• встановіть межі між основною діяльністю та особистим часом. Роботою займайтеся у відведений для цього час. Доглядаючи за дитиною, поділіть обов’язки з іншими членами родини, попросіть друзів допомогти вам, найміть няню;
• майте план як робочих завдань, так і план на проведення вільного часу. Структуризація дня допомагає «не тримати» роботу та турботи про дитину в голові 24/7;
• «відключайтеся», коли виділили на себе час. За можливості не відповідайте на робочі дзвінки чи листи. Не думайте про роботу чи про батьківські турботи;
• віддавайте пріоритет турботі про себе. Прийміть рішення виділяти час для фізичної активності. Вибирайте корисну їжу та якісне проведення часу з близькими. Зробіть ці речі такими, що не підлягають обговоренню у своєму розкладі. Догляд за собою — це не розкіш, це необхідність.
• просіть про допомогу. На роботі у вирішенні складних завдань і в догляді за дитиною всім може знадобитися допомога інших людей. Материнська роль особливо передбачає наявність підтримки з боку чоловіка чи близьких (нехай це буде допомога з пранням, у приготуванні вечері або готовності посидіти з дитиною кілька годин). Багато людей готові допомагати, якщо їх просити, а не докоряти чи змушувати;
• візьміть відпустку. Якщо у вас є запас днів відпустки, не дозволяйте їм накопичуватися чи переноситися з року в рік. Візьміть відпустку хоч на один день, навіть якщо цього дня ви спите та дивитеся фільми. Батьківська роль також потребує днів відпочинку (або годин), щоб іноді просто виспатися.

У профілактиці емоційного вигорання все зводиться до встановлення осмисленого розпорядку дня, а також до створення й підтримання меж, щоб ви могли дбати про своє здоров’я та благополуччя, одночасно якісно приділяючи увагу своїй роботі й батьківській ролі. Ідею турботи про себе часто трактують як егоїстичну. Але це насправді це не так. Щоб бути хорошим працівником, другом, дружиною, чоловіком, матір’ю, батьком або дитиною, необхідно піклуватися про себе. Якщо «ваш резервуар порожній», ви не зможете бути тією людиною, якою хочете бути для інших у своєму житті.

Консультація “Техніки заземлення: що це, кому потрібні, як робити?”

Тривога – це природна здатність передбачати загрози та готуватися до них, тому в чистому вигляді вона корисна. Однак, при певній частоті та інтенсивності тривожності, ми можемо говорити вже про психічне захворювання, яке може негативно вплинути на ваші звички, продуктивність та відносини.

Тривога наповнює ваше тіло гормонами, спрямованими на стрес. Це призводить до фізичного нездужання та навіть панічних атак.

Техніки заземлення допомагають полегшити ваш стан, впорядкувати думки при інтенсивному психічному стані. Вони – це такі собі стратегії виживання, які допомагають відновити зв’язок з сьогоденням і вивести з панічної атаки, спогадів посттравматичного стресового розладу, небажаних спогадів, тривожних емоцій або дисоціації.

«Техніки заземлення – це інструменти, які використовуються для саморегуляції в моменти стресу і тривоги. Вони служать м’яким нагадуванням про те, що потрібно залишатися зосередженим і заякорюють в теперішньому моменті, що допомагає зменшити відчуття тривоги та пригніченості. Техніка заземлення дозволяє тілу заспокоїтися і подати сигнал про відсутність реальної загрози»,– терапевт Talkspace Джоанна Філідор.

Іншими словами, методи заземлення спрямовані на те, щоб відключити частину мозку, яка включає червону кнопку «бий або біжи».

Заземлення – це набір технік. Нескладних стратегій для позбавлення / відділення  від емоційного болю. Наприклад, нестерпне бажання, гнів, печаль тощо.Можна також назвати цей процес відволіканням, центруванням, безпечним місцем, спогляданням назовні або здоровим позбавленням/відділенням.

Заземлення прив’язує до сьогодення і до реальності.

Використовується для того, щоб установити контроль над почуттями та залишатися в безпеці.

Посилання на статтю МОЗ України:

https://www.facebook.com/moz.ukr/posts/584854640335423

Консультація – “Фрази – Мотиватори з Мультфільмів”

#ТиЯк?

є

#ДійПротиНасильства2024

#вихованняДонецька громада2024

3 грудня – Міжнародний день  людей з обмеженими фізичними можливостям.

Щороку 3 грудня в Україні відзначається Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями, який був встановлений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 14 жовтня 1992 року.
Цей день покликаний привернути увагу суспільства до проблем людей з особливими потребами, до захисту їхніх прав, гідності та благополуччя.
Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до людей з особливими потребами.

https://drive.google.com/drive/folders/1mHTkRgJM3b9XSB2y6QCmBbygYuCCbfD_?usp=sharing

Сімейні традиції допомагають дорослим відчути опору під ногами, зв’язок з іншими людьми та єдність світу. Дітям вони дозволяють зорієнтуватися в складному світі, знизити тривожність, сформувати довіру, відчути гордість за свою родину. Загалом звичаї та ритуали сім’ї – неймовірно важливий чинник стабілізації сімейної системи, що зміцнює родину й зменшує тривогу її членів, створює відчуття безпеки, емоційно забарвлює життя сім’ї, дозволяє кожному почуватися частиною чогось великого й рідного.

Особливо такі традиції потрібні дітям. Для нормального розвитку їм необхідні сталість, передбачуваність подій, ритуали.

Одна з відмінних рис сімейних традицій – їх повторюваність, регулярність; ритуалів – символічність, чітке визначення у часовому плані.

Ще однією особливістю сімейних ритуалів і традицій є те, що в них задіяні всі члени родини. Як відомо, спільна діяльність, особливо коли вона передбачає розподіл ролей, кооперацію, спілкування, – сприяє згуртуванню членів команди.

Наразі в Україні є міста, умовно більш безпечні та менше. І відповідно навантаження на психіку йде різне. У тих містах, де ракетні удари відбуваються найчастіше, важливо продовжувати робити ті дрібнички (маленькі ритуали), що і до початку повномасштабного вторгнення. Це може бути чашка чаю або кави зранку, ритуал засинання для дитини тощо. Для психіки це є добре відомі речі, а отже вони мають заспокійливий ефект. В більш безпечних містах також важливо відновити свій режим, вдосталь спати і отримувати радість і задоволення. Адже подібні дії допоможуть психіці швидше відновитися і адаптуватися.

“Поради батькам ВПО”

https://drive.google.com/drive/folders/1QKzeq0sXAsLucFevOB2PUhnN75ZRUWqG?usp=sharing

#ДійПротиНасильства2024

#вихованняДонецька громада2024

#1грудняВсесвітнійДеньБоротьбиЗіСНІДОм

https://drive.google.com/file/d/1QffjS2IQZQR3OLcQ_FMKk7PO8TBUSywz/view?usp=sharing

#ДійПротиНасильства2024

#вихованняДонецька громада2024

https://drive.google.com/drive/folders/1BUak5E5wBPuvx9XOOwhGqJXfvN_js-4D?usp=sharing

#ПсихологічнаКав’ярня

#ВправиДляПсихологічногоРозвантаження

Консультація для батьків

Дитина — дзеркало батьків, або Що потрібно знати про дитячу агресію.

У дошкільному віці формується стійкий внутрішній світ, форми поведінки, психологічні якості особистості дитини. Вона розвивається, досліджує, пізнає навколишній світ і водночас стикається з певними перешкодами та труднощами, що зумовлюють негативні емоції та дискомфорт. Наскільки конструктивним стане для дитини такий досвід соціалізації, залежить від дорослих.

З волею не народжуються

Дошкільне дитинство — особливий етап у житті дитини, який не лише обумовлює її загальний розвиток, а й проектує усе подальше життя. Дорослі мають розуміти унікальність цього періоду, сприймати дитину як цінність і найголовніше — усвідомлювати свою відповідальність за її гармонійний розвиток. Емоційні взаємини батьків з дитиною спонукають її розкривати потенціал, формують у неї почуття значущості, сприяють подальшій взаємодії. Натомість порушення емоційних зв’язків у сім’ї запускає механізми психологічного захисту Я й зумовлює різні прояви деструктивної поведінки.

1. Агресивні батьки, або
Хто є головними провокаторами агресії

Крива змін емоційного стану та поведінки дитини залежить від характеру її взаємин у сім’ї. Необізнані з особливостями дитячої психіки батьки не переймаються душевним станом дитини, залишають її наодинці зі страхами і у такий спосіб лише посилюють у неї почуття безпорадності у будь-якій критичній ситуації. Під впливом накопичених негативних переживань у дитини знижується рівень психологічного комфорту, що можна помітити у проявах безпідставного, на перший погляд, напруження, замкнутості та страху.

Перші зразки агресивної поведінки дитина отримує саме від близьких дорослих — батьків. Спочатку батьки самі висловлюють негативні емоції, а вже потім і дитина демонструє агресивні реакції, які поступово переростають у спалахи гніву. Будь-які негативні взаємини у сім’ї спричиняють різні аномалії поведінки та порушують спілкування з найближчим оточенням.

Нерідко батьки нехтують тривожними проявами у поведінці дитини-дошкільника й починають висувати свої вимоги до неї лише під час інтенсивної підготовки до школи. Якщо рівень батьківських вимог до дитини та рівень її вимог до самої себе не відповідають один одному, виникає суперечність, що поступово переростає у стресогенний чинник для дитячої психіки. Така ситуація відображає феномен «подвійної моралі», який полягає у тому, що батьки намагаються виховувати дитину на основі базових цінностей та моральних принципів, яких самі не дотримуються.

Протилежна реакція на вплив феномену «подвійної моралі» — протест, який дитина виражає у формі нестандартної поведінки. Свої агресивні наміри дитина проявляє у конфліктних ситуаціях з однолітками, під час яких вона обстоює власні права та інтереси. Зі свого боку дорослі категорично реагують на вибухи агресії та некерованості у дитини й намагаються жорстко обмежити її дії та фантазії.

2. Авторитарний стиль, або
Які виховні методи обирають батьки

Чимало батьків не вміють і не знають як проявити любов до дитини, не вважають теплі довірливі взаємини з нею значимими. Одна із причин такого ставлення батьків до дитини — деформація:

• культури внутрішньо сімейних взаємин;
• ціннісних орієнтацій у вихованні дитини;
• ролі сім’ї у цьому процесі.

Саме тому поширеним ставленням до дитини є авторитарна гіперсоціалізація, за якої батьки:

• поводяться з дитиною надто суворо й категорично;
• змушують її слухатися та беззаперечно коритися їм;
• вимагають від дитини цілковитої дисципліни, високих соціальних досягнень;
• нав’язують дитині власну волю;
• ігнорують думки, інтереси та потреби дитини;
• вдаються до погроз та покарань.

Вітчизняний психолог Григорій Костюк стверджував: «Виховання, яке зводиться до зовнішніх впливів — наказів чи заборон, й ігнорує внутрішні зміни у думках, почуттях, потребах і прагненнях дитини, зазнає невдач. Воно породжує негативні риси особистості дитини, які виражають її протидію грубим вимогам дорослих й закріплюються та перетворюються на стійкі характерологічні риси».

У авторитарній родині дитина постійно перебуває під тиском сімейного оточення й не може і кроку ступити без дозволу батьків. Батьки сприймають таку дитину як невдаху, тому недовіряють їй та суворо контролюють будь-які її дії. Як наслідок, у старшому дошкільному віці така дитина пригнічує свою самостійність, стає схильною до конформістської поведінки, а інколи — агресивних проявів у взаєминах з однолітками. У такій сім’ї дитину часто позбавляють і контролю, і можливості спілкуватися, тож вона залишається наодинці. Це зумовлює почуття розпачу, депресивні стани, формує душевну глухоту та прояви агресії. Така дитина з легкістю пристосовується та вміє бути такою, якою її хочуть бачити, і так само легко порушує норми та правила.

Нерідко дитина проявляє так звану поведінкову, інструментальну агресію, мета якої — досягнути свого. Прояви такої агресії імпульсивні та спонтанні, як-от мимовільний прояв гніву, незадоволення. У дитини старшого дошкільного віку такі прояви можуть стати моделлю поведінки та поступово трансформуватися у властивість особистості — готовність поводитися агресивно. Поведінкова агресія може зумовити агресію ворожу, мета якої — зробити боляче, завдати шкоди.

У авторитарній сім’ї батьки застосовують до дитини фізичну силу й виправдовуються, мовляв, не знають про інші ефективні методи впливу. Батьки вважають фізичні покарання цілком нормальним методом виховання, тож роблять їх неодмінною частиною виховного процесу:

• легко б’ють дитину по руках, потилиці, сідницях;
• залякують жорстокішими покараннями;
• ізолюють у закритій кімнаті;
• позбавляють бажаного чи того, що пообіцяли їй близькі дорослі.

Батьки, які часто застосовують фізичні покарання, навіть і не припускають, що такий метод виховання — насильство за своєю природою

У авторитарній сім’ї батьки нерідко використовують лайливі, образливі слова та нецензурну лексику у присутності дитини чи на її адресу. Такі прояви «батьківської любові» стають для дитини своєрідним емоційним фільтром, через який вона сприймає себе та навколишній світ. Такий стиль комунікації для багатьох сімей стає природним, а іноді набуває рівня ментального насилля.

Дитина, яка постійно чує від близьких людей фрази на кшталт «Ти негарний/дурний/поганий…», «Ти нічогісінько не вмієш», «Ну ти й нікчема!», починає відповідно про себе думати та поводитися. Грубі слова спричиняють у дитини негативні переживання, а іноді — відповідну агресивну реакцію — бажання нагрубити чи навіть вдарити. Приниження та душевні страждання, яких зазнала дитина, зумовлюють у неї почуття відчуженості, віддаляють від батьків та ускладнюють спілкування з ними.

Будь-які прояви насильства та жорстокості руйнують родинні взаємини та травмують дитячу психіку. Дитина, яка стала жертвою чи свідком насильства у власній сім’ї, найімовірніше, перенесе цей страшний досвід у доросле життя — застосовуватиме насильство до власних дітей чи будь-кого в родині й у такий спосіб виховуватиме майбутніх насильників чи жертв.

3. Маленький агресор у групі, або
Коли агресивна дитина потребує більше уваги

Чимало батьків та педагогів переконані, що агресивні діти майже не піддаються традиційному вихованню у дитячому садку, тож стверджують: «Дитина такою народилася», «Погані гени: він вдався у свого дядька/діда, той був таким самим шибайголовою» тощо. Тож дорослі вважають, що дитину слід тримати у дисциплінарних рамках з раннього віку.

Жорсткий характер взаємин може бути дієвим засобом впливу лише у конкретних ситуаціях, проте не тоді, коли дитина потребує більше уваги через свої індивідуальні особливості:

• частіше вередує та капризує;
• має підвищену рухливість;
• постійно змінює настрій;
• змінює харчові уподобання.

Здебільшого дорослі вважають, що дитина не має права на всілякі «вибрики». Нерідко дорослим не вистачає терпіння, аби спокійно поговорити з дитиною й спробувати розв’язати проблему, тож вони обирають інші методи впливу — жорстко «дисциплінують» або просто ігнорують дитину, відштовхують її від себе. Як наслідок, дитина поступово стає неконтрольованою — вона невгамовно кричить, розмахує руками, жбурляє предмети, штовхає усіх тощо. У дитячому колективі однолітки зазвичай обзивають таку дитину «дурником», а вона зі свого боку намагається дати здачі й посилює конфлікт. Якщо дитина скаржиться батькам на такі образи, то у відповідь чує поради: «Не задирайся!», «Не лізь у бійку» чи, навпаки, настанови, які лише посилюють агресію — «Захищайся!», «Навчися давати здачі!», «Не будь ганчіркою!»

Ненависть не може знищити ненависть: тільки любов здатна на це.
Ненависть примножує ненависть, насильство примножує насильство, а грубість примножує грубість.
Мартін Лютер Кінг

У таких ситуаціях дорослим доцільно не критикувати агресивну поведінку дитини, а спокійно проаналізувати кожну конфліктну ситуацію й спробувати навчити дитину адекватно реагувати на зовнішні подразники. Основне завдання дорослих — прагнути зрозуміти дитину, відслідковувати власні реакції на її поведінку й адекватно оцінювати їх щодо конкретної ситуації, а не за принципом «А як вчинила б вихована дитина». Дорослі мають навчити дитину керувати її емоціями, бачити і розуміти емоції однолітків, уникати провокаційних ситуацій.

4. Заохочення, або Чи існує альтернатива покаранню

Дорослі, які вважають покарання припустимим і дієвим методом виховання, зазвичай ігнорують не менш ефективний метод — заохочення, тобто використання різних видів похвали під час спілкування з дитиною. Заохочення — один із чинників розвитку емоційної сфери дошкільників.

Пронизана любов’ю батьківська похвала супроводжує дитину з перших хвилин життя й дитина із задоволенням відгукується на неї. З кожним днем ці реакції набувають різних форм радості — емоційного відчуття щастя, що є сильним імпульсом до дії.

Дитина не народжується з усвідомленням, що правильно, а що — ні. Але в процесі спілкування з люблячими батьками вона починає розпізнавати позитивні і негативні дії та поступово осмислювати базові цінності: добро, красу, чесність, любов. Саме батьки за допомогою оцінних висловлювань та різних заохочень допомагають дитині оволодіти адекватними способами поведінки в різних життєвих ситуаціях.

Позитивне емоційне світосприйняття — важлива умова розвитку особистості. Основу для позитивної самореалізації особистості становить результат позитивно-спрямованого дитячого досвіду — довіра до оточення, відкритість, налаштованість на комунікацію та спільну діяльність з дорослими та однолітками. Якщо батьки розумно використовуватимуть позитивні оцінні висловлювання та похвалу, то зможуть нівелювати потребу вдаватися до покарань й сформувати у дитини власні моделі поведінки, що дуже важливо напередодні її виходу в широкий соціальний простір — шкільне життя.

Дитина у авторитарній сім’ї:

відчуває пронизану любов’ю батьківську похвалу, яка супроводжує її з перших хвилин життя, із задоволенням відгукується на неї

з легкістю пристосовується до будь-яких умов, навчається не реагувати на негативні зауваження батьків та словесні образи

перебуває під тиском сімейного оточення й не може і кроку ступити без дозволу батьків.

Консультація

Вправи зі збереження ментального здоров’я дітей –

“Чого ми можемо навчитись у природи, щоб впоратися з тривогою?”

Консультація “14 правил адаптації до дитячого садочка”

https://drive.google.com/drive/folders/1FJfrv3bumnL_QF75MOMZ9tqYdgZmLCMc?usp=sharing

#ДійПротиНасильства2024

#вихованняДонецькагромада2024

#16ДнівПротиНасильства

#25листопадаМіжнароднийДеньБоротьбиЗаЛіквідаціюНасильстваПротиЖінок

25 листопада — Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок.

 Його оголосила Генеральна Асамблея ООН ще 1999 року. Відтоді уряди багатьох країн світу та різноманітні організації привертають увагу до цієї проблеми з метою боротьби проти такого явища як насильство.

#ДійПротиНасильства2024

#вихованняДонецька громада2024

“16 днів проти насильства”

З 25.11.2024  по 10.12.2024р. в нашому закладі, як і по всій Україні, проходить акція  “16 днів проти насильства”, яка  з 1991 р. підтримується міжнародною спільнотою.

25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;

1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;

2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;

3 грудня – Міжнародний день  людей з обмеженими фізичними можливостями;

5 грудня – Міжнародний день волонтера;

6 грудня  – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних  у Монреалі;

10 грудня – Міжнародний день прав людини.

Консультація

#«Психологічна підтримка дітей під час війни».

Панічна атака. Як діяти правильно?

20 листопада – Всесвітній день дитини (World Children’s Day).

Щорічно 20 листопада відзначають Всесвітній день дитини (World Children’s Day).
❓Що це за день?

Всесвітній день дитини запровадила ООН. Його основною ціллю є повноцінний розвиток дитини, залучення до повноцінного суспільного життя.

Адже не раз було доведено, що від якості дитячих років залежить усе подальше життя.

☝️Як виникла ідея відзначати Всесвітній день дитини?
Цей день був заснований у 1954 році та відзначається 20 листопада кожного року, маючи на меті сприяння міжнародному згуртуванню щодо покращення добробуту малюків та підлітків.
▶️ 20 листопада

– важлива дата, оскільки в 1959 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію прав дитини.

▶️ Також 20 листопада в 1989 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про права дитини.
▶️ Починаючи з 1990 року одночасно з Всесвітнім днем дітей також відзначають річницю дня прийняття Генеральною Асамблеєю ООН як Декларації, так і Конвенції про права дітей.
▶️ Всесвітній день дітей пропонує кожному з нас точку опори для відстоювання та зміцнення прав дітей, перетворюючи їх на діалоги та дії, які створять кращий світ для дітей.

Конвенція ООН «Про права дитини»

Дитинство – період життя людини, коли формуються найважливіші функції організму, активно здійснюється засвоєння моральних норм, знань і цінностей, що дозволяє малюку почуватися повноцінним членом суспільства.

Діти – це особлива соціально-демографічна група населення з віковими обмеженнями від народження до 18 років, яка має свої права, інтереси, специфічні проблеми, але не може відстоювати і захищати їх перед суспільством. Унаслідок цього сьогодні досить гостро постає проблема захисту дітей та їхніх прав.

Міжнародне співтовариство, Організація Об’єднаних Націй уже кілька десятиріч працюють над тим, щоб створити дітям усього світу якнайкращі умови для життя й усебічного розвитку. Результатом цієї праці стала низка міжнародних документів надзвичайної ваги, які стосуються прав дитини і забезпечення виживання, захисту та розвитку юного покоління. Зокрема, було створено дитячий фонд ООН – ЮНІСЕФ.

Основними міжнародними документами ЮНІСЕФ щодо прав дітей є:

• «Декларація прав дитини» (1959 р.),
• Конвенція ООН «Про права дитини» (1989 р.),
• Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (1990 р.).

Базовим документом, спрямованим на захист дітей, є Конвенція «Про права дитини», прийнята Організацією Об’єднаних Націй. Це найперша у світовій історії глобальна угода щодо прав дитини: 191 країна світу ратифікувала Конвенцію, зобов’язавшись узгодити власне законодавство з її положеннями. Україна приєдналась до неї у 1991 році.

Раніше у світі турбота про дітей та їхній захист розглядалися як надання допомоги тим, хто її потребує. Конвенція ж визначає нову концепцію, проголошуючи забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей обов’язком держави та суспільства, а не питанням доброї волі. Діти ще від народження мають усі основні свободи й невід’ємні права кожної людини.
Конвенція «Про права дитини» – міжнародний правовий документ, у якому закріплені гарантії прав дитини. Він поєднав у собі високі соціально-моральні та правові норми міжнародного стандарту й педагогічні основи спілкування дорослих із дітьми. Конвенція складається з преамбули і 54 статей. Усі статті можна згрупувати у три основні блоки:

І. Статті 1-41: основні статті, що визначають права дитини та обов’язки держав-сторін, які ратифікували Конвенцію.
ІІ. Статті 42-45: процедури моніторингу запровадження Конвенції.
ІІІ. Статті 46-54: формальні положення, які регламентують порядок, коли Конвенція набуває чинності.

Права дитини згідно з Конвенцією:

Стаття 2. Всі діти є рівними у своїх правах.

Всі діти, незалежно від їхньої раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, соціального походження – рівні у своїх правах. Держава не може порушувати жодне з прав. Держава має активно пропагувати права дитини.
Кожна дитина світу становить надзвичайну цінність не лише для своїх батьків, а й для всього світу тому, що вона унікальна й іншої такої немає і не буде.

Стаття 3. Всі діти мають право на любов та піклування.

Усі дії щодо дитини повинні виконуватися в інтересах дитини. Якщо рідні, або ті особи, які несуть відповідальність за дитину, недбало виконують свої обов’язки, держава має забезпечити дитині належний догляд і піклування.

Кожна четверта дитина у світі живе у небезпечних, нестабільних умовах.

Стаття 6. Невід’ємне право дитини на життя.

Всі діти мають невід’ємне право дитини на життя. Життя кожної дитини є найціннішим не лише для батьків. Кожна держава повинна забезпечувати виживання та здоровий розвиток дітей – своїх маленьких громадян.

Сьогодні у світі проживає 7 млрд. жителів, четверта частина яких – діти і підлітки.

Стаття 7. Право дитини на ім’я та громадянство.

Дитина реєструється зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім’я і набуття громадянства, а також, наскільки можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов’язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Статті 12-13. Всі діти мають право вільно висловлювати свою думку.

Кожна дитина може вільно висловлювати власну думку та погляди, причому цим поглядам повинна приділятися увага при вирішенні будь-яких питань, що стосуються цієї дитини.

Власна думка кожної дитини має для суспільства таку ж вагу, як і думка дорослої людини. Вчені довели, що діти, маючи невеликий життєвий досвід і рівень знань, успішно вирішують важливі завдання, витрачаючи на це менше часу, ніж дорослі. І вже тому заслуговують на повагу.

Стаття 15. Діти мають право на об’єднання.

Дитина має право зустрічатися з іншими людьми, вступати до асоціацій, об’єднань, або ж створювати їх.

В Україні зараз існує понад 400 громадських об’єднань, які працюють для дітей і разом з дітьми. В нашій державі діє спеціальний закон про молодіжні та дитячі громадські організації.

Стаття 16. Всі діти мають право на особисте життя.

Діти мають право на захист від втручання в їх особисте та сімейне життя. Не можна втручатись у листування дітей, порушувати їх честь та гідність.

Стаття 17. Всі діти мають право на інформацію.

Держава забезпечує доступ дитини до інформації і матеріалів з різних джерел, особливо з джерел, які сприяють належному розвитку дитини. Наприклад, телебачення, радіо, газети, дитяча література, інформація рідною мовою, а також інформація і матеріали з міжнародних джерел.

Держава також запобігає розповсюдженню та впливу шкідливої інформації.

Щороку в Міжнародний день дитячого мовлення, який припадає на середину грудня, понад 2000 теле- і радіокомпаній світу роблять все для того, щоб це право стало реальністю для дітей. Постійно зростає кількість дітей, які беруть участь у керівництві радіохвилями і демонструють свої таланти усіма можливими засобами.

Статті 20, 21, 25. Турбота про дітей-сиріт та дітей, які перебувають поза сім’єю.

Держава повинна забезпечувати захист дитини, яка позбавлена сім’ї. держава має забезпечити дитині належний догляд відповідно до своїх національних законів: усиновлення, передачу на виховання до прийомної сім’ї, або до відповідних установ по догляду за дітьми. Усиновлення дитини в іншій країні може розглядатися за умови, коли не існує інших, кращих можливостей для дитини в межах країни.

Сьогодні в Україні більше 100,7 тис. дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування. Це найвищий гіркий показник по всій Європі. 169 тисяч дітей проживають у неблагополучних сім’ях. Щорічно від 7 до 10 тисяч дітей втрачають батьків внаслідок позбавлення останніх батьківських прав.

Стаття 23. Особлива турбота дітям-інвалідам.

Кожна дитина-інвалід має право на особливий догляд, освіту та підготовку для повноцінного, гідного життя в умовах, які забезпечують їй максимальну самостійність та нормальну участь у житті суспільства. В Україні майже 120 дітей із кожних 10 тисяч є інвалідами і ці цифри постійно зростають через зниження рівня медичного обслуговування, складні соціально-економічні та несприятливі екологічні умови. У загальноосвітніх навчальних закладах України навчаються понад 100 тисяч дітей з особливими потребами.

Стаття 24. Всі діти мають право на охорону здоров’я.

У дітей є право на медичну допомогу. Держава повинна домагатися повного здійснення цього права. Особлива увага повинна приділятися зниженню рівня смертності дітей і немовлят, наданню необхідної медичної допомоги, проведенню профілактичних хвороб. Щороку у світі від хвороб вмирає до 5 млн. дітей, з них 3,5 млн. – від хвороб, які можна вилікувати. В Україні із 1000 новонароджених 22 дитини вмирає, не досягши 5-річного віку. Багато неповнолітніх дітей в нашій країні – діти з різними хронічними захворюваннями.

Стаття 27. Всі діти мають право на належне харчування, житло, одяг.

Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Обов’язки держави полягають у тому, щоб створити відповідні умови для реалізації цієї відповідальності. У світі 10% населення, переважно жінок і дітей, змушені жити менш ніж за 1 долар на день. У багатьох країнах 10% дітей живуть нижче межі бідності. 30% дітей віком до 5 років страждають від сильного чи середнього недоїдання.

Стаття 28. Всі діти мають право на освіту.

Стаття 29. Право дітей на розвиток талантів.

Кожна дитина має право на освіту. Держава повинна забезпечити безкоштовну обов’язкову початкову освіту. Держава також має забезпечити доступність середньої та вищої освіти на підставі здібностей кожної дитини.

Освіта має бути спрямована на розвиток особистості, таланту, розумових та фізичних даних дитини. Освіта повинна готувати дитину до активного дорослого життя, виховувати повагу до батьків, культури та національних цінностей країни, до навколишньої природи. Сьогодні у світі налічується біля 72 млн. дітей, позбавлених права на освіту.

Стаття 31. Всі діти мають право на відпочинок.

Кожна дитина має право на відпочинок, дозвілля та розваги, брати участь у розважальних заходах, у культурному житті, а також займатися мистецтвом. Діти мають особливе право – право на гру, адже, граючись, вони пізнають світ, розвиваються і готуються до дорослого життя.

Стаття 32. Економічна експлуатація.

Жодна дитина не повинна бути примусово залученою до праці. Держава повинна захищати дитину від тих осіб, які, заробляючи гроші, використовують дитячу працю. Діти мають бути захищені державою від небезпечної та важкої праці. Законодавство держави встановлює мінімальний вік дитини для прийому на роботу і необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня. Діти мають право бути захищені від усіх форм експлуатації, яка завдає шкоди їхньому добробуту. Близько 250 млн. дітей у країнах, що розвиваються, працюють. Багато з них – на шкідливому і виснажливому виробництві. Їхні найелементарніші права, здоров’я і саме життя, як правило, перебувають під загрозою. Кожна дитина має право на захист у тих випадках, коли їй доручається робота, яка може потенційно загрожувати її здоров’ю.

Стаття 35. Викрадення, торгівля та контрабанда.

Держава повинна не допускати викрадення дітей, торгівлі чи контрабанди ними.

Стаття 36. Держави-учасниці захищають дитину від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини.

Статті 37, 39. Насильство та недбале поводження з бок

у сім’ї чи опікунів.

Жодна дити

на не може бути піддана тортурам, жорстокому поводженню та покаранню, незаконному арешту. У випадках, коли дитина все ж постраждала, держава повинна забезпечити їй відповідну соціальну реабілітацію та лікування. Сьогодні діти всієї планети потребують захисту, адже кількість нещасних дітей не зменшується. Майже 250 млн. дітей у світі животіють завдяки тяжкій праці, жебрацтву, пограбуванням. Набули поширення торгівля дітьми, використання дітей, від яких відмовилися батьки, для пересадки органів. В Україні 169 тисяч дітей проживають у неблагополучних сім’ях.

ДЕСЯТЬ ПРИНЦИПІВ З КНИГИ «ХОР ДІТЕЙ»

1. Ми – діти світу. Хто б не були наші батьки, де б ми не жили і в щоб ми не вірили, поводьтеся з нами як з рівними. Ми гідні того, щоб отримувати все найкраще з того, що може дати світ.

2. Захищайте нас, щоб ми мали м

ожливість рости гідно і вільно

3. Нехай у нас буде ім’я і земля, яку ми можемо назвати своєю.

4. Ми не повинні мерзнути, і в нас має бути дах над головою. Забезпечити нас їжею та місцем для ігор. Якщо ми захворіємо, нам необхідний догляд.

5. Якщо у нас є проблеми у фізичному чи розумовому розвитку, ви ще більше турбуйтесь про нас і враховуйте наші потреби.

6. Дайте нам можливість жити в сім’ї. якщо сім’я не може піклуватися про нас, то візьміть нас до себе.

7. Добре навчайте нас, щоб ми могли бути щасливими і плідно прожити життя. Але дайте нам можливість гратися, щоб ми самі навчалися.

8. Захистіть нас від жорстокості й від тих, хто може погано з нами поводитися.

9. Хай у важку годину ми будемо першими, кому ви допом

ожете. Майбутнє світу залежить від нас.

10. Ростіть нас в умовах терпимості, свободи і любові. Коли виростемо, ми теж будемо пропагувати мир і розуміння між народами.

Консультація

“Поради батькам ВПО як покращити адаптацію дитини до іншого місця проживання під час вимушеного переселення”

#16 листопада – Міжнародний День Толерантності.

4 мультфільми, які допоможуть виховати толерантність у дітей.

16 листопада – Міжнародний День Толерантності. Усі ми різні, але це не привід засуджувати не схожих на себе!

Толерантність – це вміння ставитися до інших з розумінням, повагою і терпимістю. Надзвичайно важливо навчити дітей змалечку не засуджувати інших, не боятися людей з особливостями розвитку, навчитися знаходити спільну мову, співчувати і поважати права кожного.

Як говорити з дітьми на складні теми невимушено? Допоможе у цьому перегляд і сумісне обговорення змістовних мультфільмів, кожен з яких має глибоку ідею.

1. Мультфільм «Ян»

Анімація розповідає історію про хлопчика Яна, який через хворобу змушений пересуватися на інвалідному візочку. Йому надзвичайно хочеться гратися з однолітками, щоразу він подумки уявляє себе у колективі. Однак хвороба повертає його до суворої реальності. Між ним та іншими дітьми стіна, яка хоч і має прогалини, але все ж, здається, непереборна. Однак вмить усе змінюється.

Подивіться цей мультфільм разом з дітьми та поясніть, що через стан здоров`я дітям з інвалідністю важче взаємодіяти з однолітками. Однак спілкування потрібне кожному і кожен прагне бути членом певної спільноти.

2. Мультфільм «Вірте у любов, вірте у Різдво»

Ця історія про їжачка Генріха, якому через свої гострі голки не вдається потоваришувати з однокласниками. Генріх ненавмисно робить боляче іншим. Через це однокласники не приймають його до ігор і намагаються триматися подалі. Їжачок страждає від своєї особливості і йому страшенно самотньо.

Минає час і напередодні Різдва Генді помічає, що однокласники разом щось шепочуться, дивлячись у його бік. Його же страшенно засмучає. Однак, коли сумний їжачок виходить на шкільне подвір’я, на нього чекає несподіванка – діти підготували для нього подарунок, завдяки якому їжачкові голки стануть м`якенькими.

Перегляньте цей мультфільм з дітьми і поясніть, що кожен має свої вроджені особливості, але це не привід триматись на відстані від тих, хто на тебе не схожий.

3.Мультфільм «Дивовижна річ»

Мультфільм наочно розповідає, що всі люди різні, причому певні відмінності помітні неозброєним оком (наприклад, зріст, вік, колір волосся та інше), а інші (наприклад, уподобання та мрії кожного) – непомітні. Так само в усіх по-різному працює мозок, відповідно до чого у кожного свої схильності і таланти, а також відмінне світосприйняття.

Перегляд цього мультфільму дозволить зрозуміти, чому діти з розладом аутистичного спектру по-іншому сприймають навколишній світ і деколи незвично себе поводять. Поясніть дітям, що така особливість робить спілкування важким, але не заперечує його, і незважаючи на труднощі можливе і необхідне.

4. Мультфільм «Гратись»

Анімація про те, як зеленошкірий чоловічок мріє потрапити до спільноти білошкірих. Однак вони надсміхаються над ним і не приймають до себе через те, що його колір відрізняється від їхнього.

До яких хитрощів тільки не вдається головний герой, щоб приховати свою несхожість, але усе байдуже. Змирившись, він мріє про світ, в якому всі будуть унікальними за кольором.

Поясніть дітям, що стереотипність мислення у суспільстві подеколи змушує людей намагатися відповідати вельми умовним критеріям, що позбавляє їх індивідуальності. Бути собою і поважати право на це інших – сміливість і зрілість особистості.

Як розмовляти з дитиною щоб вона вас слухала.

#13ЛистопадаВСЕСВІТНІЙДЕНЬДОБРОТИ

#МентальнеЗдоров’я

Коли краще віддавати дитину в дитячий садок?

Відповідь на це вічне питання криється не у віці. Готовність до садка – поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального.

Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5–5,5 років. У будь-якому віці – це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей. Якщо період адаптації затягнувся – звертайтесь до практичного психолога дитячого садочку.

АДАПТАЦІЯ – це пристосування організму до нової обстановки (а для дитини дитячий садочок, безсумнівно, є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням і новими стосунками).

Початок відвідування дошкільного закладу – це не тільки нові умови життя і діяльності, режиму і харчування, а й нові контакти, оточення, нові взаємини, вимоги і обов’язки. Всі ці зміни відбуваються для дитини одночасно, створюючи тим самим стресову ситуацію, яка без спеціальної організації може призвести до невротичних реакцій: порушення емоційного стану, погіршення сну, апетиту, частих захворювань, страхів тощо.

Проте соціально-психологічна адаптація у різних дітей відбувається по-різному – в залежності від віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров’я, стилю виховання в сім’ї, родинних взаємин, рівня розвитку у дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері тощо. А ще багато в чому процес адаптації дитини до дитячого садочка залежить від того, наскільки батьки підготували її – як морально, так і фізично.
Дитина переживає труднощі адаптаційного періоду, ступінь виразності яких пов’язують:

• із попередніми умовами виховання, під впливом якого формується поведінкова реакція;
• зі своєрідністю міжособистісних взаємин дорослих і дітей, з рівнем прихильності дитини до матері;
• із організацією навчально-виховного процесу в дошкільній установі, соціальними умовами;
• з індивідуальними особливостями: віковими, психологічними психофізіологічними, нейрофізіологічними, психогенетичними.

Прихід до дитячого садка – перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.

Пам’ятка для батьків

1. Режим дня

Передусім, слід організувати життя дитини в сім’ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до ясел. Бережіть нервову систему дитини, зменшіть час перегляду телепередач.

2. Зацікавленість

Добре, коли зацікавите сина або доньку дитячим садком, викличете бажання йти туди. Для цього під час прогулянок з дитиною покажіть їй будівлю дошкільного закладу, разом поспостерігайте за грою дітей; розкажіть про їхнє життя у яслах. Намагайтеся, щоб дитина зрозуміла, що необхідно відвідувати дитячий садок. Висловлювання типу “Ну якщо не сподобається, то не будеш ходити у дитячий садок” дають дитині шанс маніпулювати батьками. Найголовніше в цьому випадку витримати характер та не піддатися на провокацію. Щоб полегшити звикання, познайомте малюка з майбутнім вихователем, поговоріть із ним так, щоб він зрозумів, що вже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними

3. Навички самообслуговування

Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім’ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності (одягатися та роздягатися, охайно складати свій одяг, самообслуговування їсти, тримаючи ложку). Майте терпіння під час оволодіння дітьми навичками одягання та роздягання, перетворюючи цю “процедуру” на цікаву гру – це шлях до самостійності дитини, розвиток мілкої моторики та мозку дитини.

4. Навички спілкування

Дуже важливо навчити маля гратися, адже такий природний для дитини тип діяльності дає можливість відволіктись від думки про батьків та формує в неї “ділову форму спілкування” з дорослими. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки напувати ляльку, ведмедика, у ліжечку лялька спатиме). Привчайте дитину до спілкування з однолітками заздалегідь, виховуйте доброзичливе ставлення до них. Налагодьте ефективний зворотний зв’язок з вихователями: повідомте їм про характер дитини та як називають малюка вдома (Марина, Маринка, Маринонька — відчуваєте різницю?!)

5. Поступовість

Спочатку, перші 2 тижня не залишайте малюка в дитсадку на цілий день. У перші дні цілком достатньо однієї-двох годин. Домашній дитині зовсім непросто звикнути до суспільних вимог та суворих правил. Допоможіть їй. Покладіть у кишеню малюку щось із звичного йому середовища (наприклад, іграшку, з якою добре буде засинати і якій можна поскаржитися на кривдника). Не можна залякувати дитину садком – це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Цікавтесь, як пройшов день у дитячому садочку, що нового та цікавого було.

Що робити, якщо дитина плаче при розставанні з батьками?

• Розповідайте дитині, що цікавого чекає його в дитячому саду (зустріч із друзями, цікава книга, нові пісні й танці, гарні іграшки)
• Будьте спокійні, не проявляйте перед дитиною свого занепокоєння
• Дайте дитині із собою улюблену іграшку або якийсь предмет із дому (можна покласти в кишеню куртки будь-який “секрет” – навіть звичайний великий ґудзик)
• Придумайте та повторіть кілька різних способів прощання (погладжування по спинці, повітряний поцілунок, “секретне слово”)
• Будьте уважні до дитини, коли забираєте його з дитячого саду (розпитайте, чим він займався, похваліть його малюнок або виріб)
• Демонструйте дитині свою любов і турботу (скажіть, що весь день думали про нього, планували спільні заняття на вечір)
• Головне – будьте терплячі!

#ПсихологічнаКав’ярняДляПедагогів

#ТиЯк?

#БутиМенеджеромСвоїхДумок

Уяви, що ти тримаєш компас, але із двома напрямками: один веде до критики й сумнівів, інший — до підтримки, віри в себе та свій шлях. Який напрям ти обереш ❓
Наші думки схожі на такий вказівник. Вони можуть спрямовувати нас до відчаю або, навпаки, наповнювати та знаходити сили продовжувати. Тільки ти вирішуєш, у якому напрямку рухатися.
Таке вміння обирати ті думки, які підтримують, надають силу та допомагають справлятися з життєвими викликами називається корисним мисленням.
І воно не про токсичний позитив чи уникання труднощів. Обираючи корисні думки, ти вчишся справлятися з викликами, фокусуючись на можливостях, а не на проблемах 🧠💡
Бо бути менеджером своїх думок, означає керувати своїм внутрішнім компасом та визначати, куди спрямовувати увагу.
Як це працює? Гортай карусель та дізнайся більше про корисне мислення. За бажанням прокоментуй, як ти керуєш своїм внутрішнім компасом ?

#ПрофілактикаБулінгу

#Особливості темпераменту дітей

#ПрофілактикаЕмоційногоВигоранняПедагогів

Емоційне вигорання педагогів: причини, профілактика

#БатькамНаЗамітку

#ДіткамНаКористь

Шановні батьки, прошу вас ознайомитися з корисною інформацією на тему – « Ігри на подолання дитячої агресії», перейшовши за посиланням на Google Disk https://drive.google.com/drive/folders/18nI63rX2MmPJkyeGaC0uvNxYRpXfM8Jr?usp=sharing

З повагою практичний психолог.

#ІнформаціяДляБатьків

#ІнформаціяДляПедагогів

Рекомендації для педагогів Як знизити ризик синдрому вигоранн

#ІнформаціяДляБатьків

#18 жовтня 2024 – Європейський день боротьби з торгівлею людьми.

Інформація щодо протидії торгівлі людьми

Торгівля людьми є глобальним злочинним бізнесом, сучасною формою рабства, порушенням прав людини. Саме тому щорічно 18 жовтня відзначається Європейський день боротьби з торгівлею людьми, започаткований у жовтні 2007 року Європейським Парламентом.

Відповідно до даних Міжнародної організації міграції, з 1991 по 2021 рік від випадків торгівлі людьми постраждали понад 300 тисяч громадян України. Повномасштабне вторгнення змусило мільйони покинути домівки та переїхати в інші регіони України або за кордон, що підвищило ризики стати жертвами цього злочину.

Щорічно викрадають більше мільйона дітей, які переважно стають донорами органів без можливості дати на це якусь згоду, або вони залучаються до жебрацтва.

Важливо наголошувати, що торгівля людьми — загальнолюдська проблема, і нікому не можна втрачати пильність у незнайомій місцевості — за кордоном, у іншій області. Зловмисники є усюди і вони найчастіше шукають найбільш розгублених людей, які потрапили у скруту.

Важливо зберігати стабільний емоційний стан та тверезе критичне мислення, щоб не довіряти своє життя та здоров’я, майбутнє своїх дітей, рідних та близьких випадковим особам.

Якщо плануєте перетнути кордон та працевлаштуватися в іншій країні, дотримуйтесь простих правил. Це дозволить уникнути можливих ризиків та не потрапити в лабети сучасних работоргівців:

• – за жодних обставин не віддавайте нікому паспорти – свої та своїх дітей (виняток складають представники державних установ та прикордонних служб), за потреби відкривайте документи тільки у своїх руках;
• – не сідайте в машину до незнайомих людей наодинці, намагайтеся подорожувати групами;
• – переконайтеся у наявності у перевізника відповідних дозвільних документів. Прізвище та ім’я водія, а також сфотографований номер транспортного засобу перешліть рідним чи друзям, які залишаються в Україні;
• – не довіряйте незнайомим особам дітей. На внутрішній стороні верхнього дитячого одягу або окремому папірці, схованому у кишеню, напишіть дані про дитину: прізвище, ім’я та по-батькові, дату народження, групу крові, реакцію на медичні препарати, повну домашню адресу, номери телефонів батьків, родичів чи сусідів;
• – не піддавайтеся на маніпуляції, психологічний тиск, захмарні обіцянки надмірно високої заробітної платні. Не приймайте легковірно пропозиції щодо працевлаштування від незнайомих осіб. Користуйтеся виключно офіційними джерелами інформації.
• – збережіть в телефоні та в записах контакти організацій, які надають допомогу вимушено переміщеним особам за кордоном та особам, які постраждали від торгівлі людьми;
• – за перших ознак небезпеки звертайтеся до органів влади, волонтерів, представників гуманітарних місій, громадських організацій тощо.

ПРОТИДІЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

      Торгівля людьми – здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування чи отримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу. Таке визначення торгівлі людьми дає ”Протокол з попередження торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми”, який доповнює Конвенцію ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю.

Торгівля людьми – це сукупність таких ознак:

• вербування;
• перевезення;
• передача;
• продаж;
• усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі;
• використання у військових конфліктах;
• залучення до злочинної діяльності;
• трансплантація чи насильницьке донорство;
• примус до заняття проституцією;
• рабство і ситуації, подібні до рабства;
• примусова праця;
• залучення в боргову кабалу;
• використання шантажу, погроз, насильства.

Нормативно-правова база з питань психологічного супровіду 

https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj-suprovid-ta-sotsialno-pedahohichna-robota/normatyvno-pravova-baza/?fbclid=IwAR1lZfU87U3q7NqJ0tQN3b8STtGokST1nDvx_4NCDtZDG8eXRxAglyCxwIE

Нові документи 2024-2025

Про методичні рекомендації «Пріоритетні напрями роботи психологічної служби в системі освіти України у 2024/2025 навчальному році» (Лист ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» № 21/08-1233 від 08.08.2024)

Про методичні рекомендації щодо соціалізації та інтеграції дітей
внутрішньо переміщених осіб у громадах (Лист МОН України №13007-24 від 22.07.2024)

2023-2024

Про пріоритетні напрями роботи психологічної служби у системі
освіти у 2023/2024 навчальному році (від 21.08.2023)

Рекомендації МОН України «Безпечне освітнє середовище: Надання індивідуальної підтримки учням з особливими освітніми потребами під час підготовки до реагування на надзвичайні ситуації» (від 22.06.2023)

Про окремі питання діяльності закладів дошкільної освіти у 2023/2024 навчальному році

Про організацію безпечного освітнього простору в закладах дошкільної освіти та обладнання укриттів (від 20.06.2023)

Кодекс безпечного освітнього середовища: методичний посібник (2018)

Психологічна безпека освітнього середовища: методичний посібник (2023)

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо планування підвищення кваліфікації керівних та педагогічних кадрів закладів освіти

МОЛОДОМУ ПСИХОЛОГУ НА ДОПОМОГУ:

Професійний стандарт “Практичний психолог закладу освіти”

Застосування діагностичних мінімумів в діяльності працівників психологічної служби : [метод. рек.] / авт.-упор.: В. М. Горленко, В. Д. Острова, Н. В. Сосновенко, І. І. Ткачук; за заг. ред.В. Г. Панка. Київ : УНМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2018. 106 с.

Реєстраційна картка практичного психолога(соціального педагога)

Нормативи часу на основні види роботи практичного психолога

Циклограма діяльності працівників психологічної служби закладу

Графік роботи практичного психолога

Річний план роботи практичного психолога

10 порад практичному психологу – початківцю

Журнал практичного психолога

Протокол індивідуальної психологічної діагностики

Протокол групової психологічної діагностики

Облік проведення корекційних занять

Тиждень Ментального здоров’я (07.10.2024 – 11.10.2024)

Аптечка. Ментальне здоров’я дітей під час війни 

#10жовтня

#ВсесвітнійДеньМентальногоЗдоров’я

У Всесвітній день психічного здоров’я, який відзначається 10 жовтня, заведено говорити про проблеми психічного (ментального) здоров’я в усьому світі.

Майже 1 мільярд людей у світі страждають на психічні розлади, щорічно 3 мільйони осіб вмирають в результаті різних додаткових факторів, що напряму пов’язані з ментальним станом.

Ще одним негативним фактором для психічного здоров’я стала пандемія COVID-19, що значною мірою порушила звичне життя мільярдів людей у світі.

Психічне (ментальне) здоров’я згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я – це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів.

Стан ментального здоров’я залежить від багатьох чинників:

• соціальних
• екологічних
• економічних

Згідно з ВООЗ головними критеріями психічного здоров’я є:

• усвідомлення неперервності, постійності та ідентичності власного фізичного та психічного «Я»;
• критичність до себе, власної діяльності та її результатів;
• відповідність психічних реакцій силі і частоті впливів середовища, соціальним обставинам та ситуаціям;
• здатність до саморегуляції власної поведінки відповідно до соціальних норм;
• здатність до планування власної життєдіяльності;
• спроможність змінювати стиль поведінки залежно від зміни життєвих ситуацій, обставин та інше.

У сучасному світі психологічна стійкість людей дуже важлива. Проте в Україні, в умовах повномасштабної війни, ситуація з ментальним здоров’ям набагато складніша. Війна приносить із собою не лише фізичну небезпеку, а й глибокі психологічні травми. 

Постійний страх, тривога за життя близьких, втрати рідних, вимушене переселення та руйнування домівок – усе це накладає важкий відбиток на психіку людей. До того ж, війна не тільки виснажує морально, але й створює серйозні перешкоди для доступу до професійної психологічної допомоги, яка сьогодні є необхідною для багатьох.

Українці мають справу з посттравматичним стресовим розладом, депресіями та іншими проблемами ментального здоров’я на щоденній основі. Особливо вразливими стають діти, ветерани війни, люди, які втратили домівки та рідних. 

Підтримка ментального здоров’я в Україні зараз має бути пріоритетом, адже психологічна стійкість людей – це основа відновлення країни після війни. Тому важливо не лише забезпечити доступ до фахової допомоги, але й поширювати практики самодопомоги та психологічної підтримки у суспільстві, зміцнюючи колективну стійкість та здатність до відновлення.

Як підтримати психічне здоров’я?

Турбота про себе може зіграти важливу роль у підтримці вашого психічного здоров’я та допомогти у лікуванні та одужанні, якщо у вас діагностували психічне захворювання. Регулярне піклування про власний стан може наштовхнути на відкриття внутрішнього джерела сили, що допоможе пройти крізь складні часи. Задля збереження та зміцнення психічного здоров’я важливо дотримуватися принципів здорового способу життя та психогігієни, що передбачає формування культури міжособистісних стосунків, розвиток вміння керувати своїми емоціями, дотримання режиму праці та відпочинку, систематичні заняття фізичною культурою, дотримання принципів раціонального харчування, режиму дня, відмова від вживання психоактивних речовин, формування позитивного мислення, оптимізм, доброзичливість.

Піклуватися про себе – означає знаходити час на заняття, які допоможуть вам покращити як фізичне, так і ментальне здоров’я. Важливо знайти і використовувати ті, що будуть дієвими саме для вас. Фахівці дали кілька порад, які допоможуть підтримати своє психічне та фізичне здоров’я:

Регулярно займайтеся спортом. Усього 30 хвилин ходьби або занять фізичними вправами щодня допоможуть підняти настрій та покращити здоров’я. Дослідження свідчать, що фізична активність зменшує симптоми тривоги та депресії. Регулярна фізична активність також запобігає неінфекційним захворюванням, таким як хвороби серця, ожиріння, діабет і деякі види раку.

Їжте здорову їжу та уникайте зневоднення. Збалансоване харчування та достатня кількість води можуть покращити ваш стан та концентрацію протягом дня.

Дбайте про сон. Дотримуйтесь графіка та переконайтеся, що ви спите достатньо. Синє світло від пристроїв та екранів може ускладнити засинання, тому зменште вплив синього світла від телефона чи комп’ютера перед сном.

Спробуйте заняття з релаксації. Вивчіть програми для розслаблення або оздоровлення, які можуть включати медитацію, м’язову релаксацію або дихальні вправи. Заплануйте регулярний час для цих та інших корисних занять, які вам подобаються, наприклад, ведення щоденника.

Визначте цілі та пріоритети. Вирішіть, що потрібно зробити зараз, а що може зачекати. Навчіться говорити “ні” новим завданням, якщо ви починаєте відчувати, що берете на себе занадто багато. Намагайтеся пам’ятати про те, чого ви досягли наприкінці дня, а не про те, чого ви не змогли зробити.

Практикуйте подяку. Нагадуйте собі щодня про конкретні речі, за які ви вдячні. Запишіть їх увечері або «прокрутіть» у голові.

Зосередьтеся на позитиві. Виявіть та киньте виклик своїм негативним і марним думкам.

Залишайтеся на зв’язку. Зверніться до своїх друзів або членів сім’ї, які можуть надати емоційну підтримку та практичну допомогу.

Важливо розуміти, що дія порад суперефективних у мирний час, може бути суттєво обмежена у час воєнний. Однак, за можливості, застосовуйте їх для себе чи своїх близьких. Просто робіть це із розумінням, що треба більше часу та терпіння, більше зусиль та ще більше любові до себе й до тих, хто поруч.

Ми маємо навчитися зберігати стійкість та душевну рівновагу в складних ситуаціях, а при необхідності – звертатися за допомогою до відповідних фахівців. В деяких критичних випадках консультації психолога, психотерапевта або ж психіатра будуть дуже доречними, або навіть необхідними.

Зі стійкості кожного з нас розпочинається стійкість мільйонів громадян України. Дбаймо про своє ментальне здоровʼя щодня й плекаймо свою стійкість! 

АБЕТКА МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я

Abetka-mentalnogo-zdorovia_33-poradi-dla-samodopomogi–UA

Психологічний супровід освітнього процесу  дітей усіх вікових груп,  педагогів та батьків здійснює практичний психолог 

Островець Тетяна Андріївна

Практичний психолог – це…

– “жива” вода для дитини, якою можна зцілити всі рани душі;
– “швидка допомога”;
– садівник, який знає, куди посадити ростки, щоб вони розцвіли дивними квітами, які потрібні умови для кожної рослини і які сусіди;
– місток між дитиною та іншими дітьми;
– дорослий, який по-справжньому любить гратися;
– творець психологічного клімату в колективі і каталізатор його творчого потенціалу

Діяльність Практичного психолога організована відповідно до :

Лист ІМЗО від 08.08.2024 №21/08-1233 “Про методичні рекомендації «Пріоритетні напрями роботи психологічної служби в системі освіти України у 2024/2025 навчальному році»” –

https://drive.google.com/file/d/1st7UVMDHubieVkYb5q8TQM7PUFuDc2XK/view?usp=sharing

Одним із головних завдань закладу освіти є повсякденна психологічна допомога та емоційна підтримка учасників освітнього процесу.

 Педагогічне кредо: До кожної дитини ключ знайти, у праці результат хороший мати, упевнено і творчо до мети йти:  З любов’ю серце дітям віддавати.

Основні напрямки діяльності практичного психолога закладу дошкільної освіти, які забезпечують вирішення завдань психологічного супроводу розвитку дитини є:

• • діагностика;
  • профілактика;
  • корекція;
  • навчальна діяльність;
  • консультування;
  • просвіта;

Основним завданням діяльності психолога є психологічний супровід діяльності дошкільного закладу.

Основною метою психологічного супроводу є підтримка комфортного освітнього середовища, яке сприяє найбільш повному розвитку інтелектуального, особистісного творчого потенціалу суб’єктів освітнього процесу.

Робота Практичного психолога закладу дошкільної освіти:

— керується етичним кодексом психолога;

— дотримується педагогічної етики;

— будує свою діяльність на основі доброзичливості, довіри в тісному співробітництві з усіма учасниками педагогічного процесу;

—  підвищує рівень психологічних знань вихователів, батьків, дітей;

— постійно підвищує свій професійний рівень.